Робототехніка чи саперна лопата? #35_років_уроків

19.04.21, 14:50

Дезактивація території ЧАЕС.

Тут парадоксальною була ситуація, коли у могутньої ядерно-космічної наддержави у важкий для її народу і всього людства період нічого кращого, ніж саперна лопата, для боротьби з атомною стихією не виявилось. Навіть самоскидів і автонавантажувачів не вистачало. «Соромно було дивитись солдату у вічі, - відзначав один з організаторів дезактивації в районі ЧАЕС генерал Н.Д. Тараканов, - але ховати їх, відводити вбік я особисто не хотів. Говорив їм все, як насправді. По інстанціях йшли телеграми, ставились запитання, а самоскидів і автонавантажувачів так і не було в достатній кількості… і розвантажували солдати… радіоактивний грунт вручну…».

На засіданні Урядової комісії, яке відбулося 16 вересня 1986 року, вирішувались варіанти заміни робототехніки, яка відмовила через великий рівень радіації. Перебравши багато можливих варіантів, учасники засідання зупинились на одному - виконання цих небезпечних робіт доручити воїнам армії із залученням найпростіших засобів механізації. Ось атмосфера, яка панувала на цьому засіданні: «Всі поринули в тяжке мовчання. Кожний розумів, до чого ж ми дожили у вік технічного прогресу, коли у важку хвилину не було ні технічних засобів, ні способів виконання таких робіт…».

Міністр оборони С.Л. Соколов дав «Добро» на залучення воїнів Радянської Армії.

Учасники цієї надзвичайно небезпечної операції для захисту спинного мозку вирізали із свинцю товщиною 3 мм екран типу лат лицаря. Робили свинцеві планки у вигляді бандажа, для захисту потилиці голови - свинцевий екран, для захисту шкіри обличчя і очей від бета-опромінювання - щиток з оргскла завтовшки 5 мм. Ноги захищали свинцеві устілки в бахилах або чоботах. З метою захисту органів дихання підганялись респіратори типу «Астра-2», «РМ-2». Для захисту грудей і спини виготовлялись фартухи з просвинцованої гуми. Руки захищали просвинцовані рукавиці. Важила вся ця захисна амуніція 20-25 кг і дозволяла знизити дію рівня радіації лише в 1,6 рази.

Для більш безпечного виконання суперважкої роботи в заводських умовах терміново виготовлялись металеві захвати, щипці з довгими ручками, скрібки, багри, ломи, кувалди, носилки та інше. Тобто все те, що повинно було бути виготовлено давно, а не в «пожежному» порядку.

Роботи з дезактивації 2, 3, 4 і 5-ї трубних майданчиків доручили курсантам Харківського і Львівського пожежно-технічних училищ МВС.

В надзвичайно важких і небезпечних умовах працювали шахтарі, будівельники по заморожуванню грунту під реактором шляхом підведення туди низькотемпературного рідкого азоту, створення піпідреакторної подушки.