Добре знаний за кордоном і донедавна майже не відомий в Україні Улас Самчук повернувся на рідну землю, як художній літописець свого часу й народу.

Народився він 1905 року в селі Дермань на Рівненщині в селянській родині. Навчався в сільській школі, потім в Кременецькій гімназії - де й почав писати вірші та оповідання. Вищу освіту здобув в Українському вільному університеті в Празі. Жив у Польщі, Німеччині, Чехословаччині, Канаді.

Улас дуже хотів «стати письменником», для цього 19-річний юнак нелегально зробив спробу переходу польсько-радянського кордону, яка скінчилася ув’язненням до польської в’язниці. За політичними мотивами він залишив Польщу і переїхав до Німеччини. Але в передвоєнній Німеччині важко було знайти цілісне українське середовище, тому згодом він переїжджає до Праги. Прага привела Самчука у велику літературу і велику політику.

"У житті кожного письменника є час і місце, що творять вісь його буття. У моєму житті таким місцем була Прага і час, у ній прожитий. Тут я визрів як письменник, тут появились основні мої писання, тут формувались мої ілюзії, мої фата-моргани, мої суперечності. Тут пізнав певне коло людей моєї мови, з якими судилося ділити долю і недолю мого життя".

Друзі й побратими його − це і ліричний О.Олесь, і О.Ольжич "з кам’яною романтикою в археології й віршах, і тихою поезією в революції й політиці", "упокорений бунтівник" С. Черкасенко і "нестримна" О.Теліга, і багато інших.

У 1932−1937 pp. з’явилась друком трилогія У. Самчука "Волинь", що принесла йому заслужене визнання. На час виходу у світ першого тому цієї книги авторові було лише 27 років. Не багатьом митцям здавалося замолоду написати таке велике епічне полотно з життя народу й піднятися на таку висоту майстерності й філософського осмислення змальованих подій.

Роман «Марія» - другий великий твір прозаїка після роману «Волинь», який справді вартий Нобелівської премії, але, на жаль, в лауреатах він не був відзначений. Він приваблює назвою, а ще часом написання. Це був 1933 рік – період страшної трагедії в Україні: після примусової колективізації – голодомор, що забрав майже 8 мільйонів людей. Отже, книга про той трагічний час. Присвячена вона «матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933». Зло може тривати довго. Але добро неминуче переможе. Такий закон життя. Це утверджує своїм романом "Марія" Улас Самчук.

У своїх творах автор розкриває трагічні сторінки 30-х років, які так старанно ховалися від радянського читача. Весь світ жахався, а ми мовчали, наче трагедії не було. Читати такі книги тяжко, але вони зцілюють душу, роблять нас добрішими, навіть мудрішими, навчають благородству і правди. Книги Уласа Самчука є в Полтавській міській центральній бібліотеці, то ж запрошуємо до читання.