Процедура, іспитиція і всі-всі-всі…

18.01.21, 13:38

Майже 90 років це «дурненьке ведмежа» («the bear with very little brain») з’являється у житті кожної дитини – байдуже, прочитає вона бодай одне з оповідань Алана Александра Мілна чи ні… У мультфільмах, кіно, піснях, рекламі, на одязі, посуді й обгортках шоколаду – Вінні-Пух є чи не найяскравішим прикладом того, як літературна історія може стати частиною процесу безперервного культуротворення.

Нам ця історія відома з російського переказу Бориса Заходера, але це був саме геніальний переказ, а не переклад. У 1974 році переклад українською здійснив Леонід Солонько – працював він і з оригіналом, і з російським переказом, отже, не можна сказати, що це був переклад у класичному розумінні цього слова.

Говорити українською Вінні-Пуха навчили Інна Мельницька, Ігор Ільїн та Олександр Кальниченко: 2007 року видавництво «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» представило подарункове видання «Вінні-Пух і всі-всі-всі». Повну збірку історій про улюбленця дітлахів з оригінальними ілюстраціями Ернеста Шепарда доповнили добрі та повчальні дитячі віршики Мілна.

Наскільки вдалим виявився переклад, ви зможете дізнатись самі, за умови, що прочитаєте ці історії. До речі, Алан Александр Мілн усе своє життя наполягав на тому, що його історії про Вінні-Пуха – історії не для дітей, а про дітей, які живуть в середині кожного з нас… Ми читаємо їх дітьми та весело сміємося над забавними пригодами героїв. А потім ми повертаємося до них вже дорослими людьми, бо в цій казці занадто багато літературних граней – і кожна з них особлива. Змістовно-текстова структура твору вся зіткана з каламбурів – мовних, образних, сюжетних, які годі переказати…

– Тож скажи мені, будь ласка, де б мені того хвоста знайти.

– Процедура у таких казусах зазвичай наступна, – почала було Сова.

– Про це дура казала, як зазвала на чай та товкла воду в ступі? – здивувався Пух. – Ти могла б розтлумачити, що саме казала ця дурепа, бо я ж, бач, Ведмідь неосвічений – натяків не розумію.

– Коли я кажу «процедура», то і без натяків я маю на увазі порядок дії.

– Це дуже добре, коли про те, як діяти, знає кожна дурепа, – погодився Пух, – але ж діяти не їй, а мені!

Українізувати мілнівські каламбури та неологізми було непросто. Ці мовні ігри, які можна порівняти лише з тими, що їх практикувала Аліса у Задзеркаллі, змушують посміхнутись та замислитись над черговою «ведмежою» проблемою.

– А вирушаємо ми з експедицією, – рішуче мовив Кристофер Робін…

– З тиць-миць-тицею? – зацікавився Пух. – Я інколи вирушаю у похід з медом, а ось з тим, що ти кажеш, ще не доводилось. Тож куди ми з нею вирушаємо?…

– Клич усіх шикуватися. І ще – не забудь про провіант.

– Не забути про про… про…

– Про харчі.

– Так би одразу й сказав, – зрадів Пух, – а то мені здалося, що ти вів про якийсь там віант. Про віант я вже забув, а ось про харчі не забуду ніколи.

«Казкова» мова героїв цієї історії у перекладі «Клубу Сімейного Дозвілля» сповнена натяків, двозначностей і кумедних загадок… А Вінні Пух – такий собі хатній філософ з мандрівною вдачею, якому любов до друзів не дозволяє пуститися казкового берега. Він не вважає себе розумним, маючи тирсу в голові. Це, знаєте, ті, хто має мізки, як зауважував Пух, ті – розумні. Через це вони, мабуть, нічого не розуміють. Але – що ж тут розуміти?

– Як пишеться любов?

– Любов не треба писати… Її треба відчувати.

Сторінками зворушливих історій, які подобаються всім-всім-всім, разом з вами мандрували бібліотекарі бібліотеки-філіалу № 1 Полтавської МЦБС. 18 січня – особливий день для Вінні-Пуха – День Вінні-Пуха. Бо саме цього дня далекого 1882 року народився Алан Александр Мілн.