«Антоничева поезія — це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи» Дмитро Павличко. За своє надто коротке, 27-річне, життя Богдан-Ігор Антонич зробив чимало, відкривши нові обрії української поезії. Він багато не встиг, не написав того, що збирався написати, його ім’я після смерті було забуте на довгі роки. І все ж таки справжня поезія, попри будь-які перепони, знайде шлях до читача. Працівники бібліотеки-філії №5 Центральної бібліотеки ПМТГ запрошують насолодитися поезією майстра слова Богдана-Ігора Антонича.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України