Природніший і витонченіший незрівняного Щепкіна

11.05.21, 14:28

Говорячи про фундаторів українського національного театру, поруч з іменами Івана Котляревського, Михайла Щепкіна не можна не згадати Карпа Соленика, 210-ту річницю від дня народження якого відзначаємо в ці травневі дні. На жаль, більш точна дата його народження невідома. Мало що знаємо і про його життєвий та творчий шлях. Про його незаперечний талант розповідають нам лише афіші, спогади сучасників та рецензії на вистави.

З цих скупих свідчень відомо, що народився К.Т. Соленик у містечку Лепелі Могилівської губернії у дворянській родині. У роки юності він навчався на математичному факультеті Віленського університету. Але навчальний заклад так і не закінчив, бо у 1831 р. університет після придушення польського повстання було ліквідовано.

Невдовзі він від’їздить до Харкова, влаштовується суфлером трупи найпопулярнішого тоді в провінції антрепренера І. Штейна і разом з акторами починає мандрівне театральне життя.

У 1832 р. його ім’я вперше з’являється на театральних афішах. Дебютує молодий актор в комедії Н. Судовщикова “Нечуване диво, або чесний секретар”. У цьому ж році він переходить до театральної трупи Л. Ю. Млотковського. З цим колективом об’їздив багато міст України і глядачі невдовзі належним чином оцінили його талант. “Цьому дорогоцінному каменю , - пишуть Харківські губернські відомості,- потрібне лиш уміле полірування, і ви побачите, як заблищить він різнокольоровими вогнями”. К. Соленик одностайно визнаний кращим українським комедійним актором. Слава про його талант долинула до самої столиці. Сам М.В. Гоголь хотів запросити його до першої постановки “Ревізора”, називаючи його в листі до М. Білозерського “цілком комічним талантом”.

У захопленні від виконавської майстерності К. Соленика був також Т. Г. Шевченко, коли вперше побачив його в ролі Чупруна у “Москалеві-чарівникові” на Іллінському ярмарку у Ромнах у 1845 р. “Мені, згадує він,- здалося, що Соленик грав природніше і витонченіше незрівняного Щепкіна”. Недаремно ця роль вважається вершиною сценічної майстерності артиста. Неперевершеним він був також у ролях Макогоненка та Возного у “Наталці Полтавці” І. Котляревського. Сам Щепкін , особисто знаючи Соленика ( адже вони не раз виступали на сцені поруч), говорив про нього, як про одного з “чудових артистів”.

У 1851 р. Карпо Трохимович тяжко захворів на сухоти. 19 жовтня того ж року він помер. Весь Харків проводжав свого улюбленця в останню путь.

З роками могила актора почала руйнуватись і занепадати. Родичів та близьких людей уже не було… Через 15 років шанувальники К. Соленика привели поховання в порядок. На надгробку з’явився напис: “Тут поховане тіло раба Божого Карпа Трохимовича Соленика, знаменитого малоросійського актора, якому цей хрест поставив запорозький козак А. І. Стратонович”. На тильному боц і дерев’яного хреста були вирізьблені слова, написані прихильницею творчості актора Кулешовською:

Дивися з неба, Соляниче,

Як криво серце чоловіче:

Як ти колись на світі жив

Та щиро публіці служив,

Так публіка тобі, живому,

Квіти кидала, як солому,

А вмер, артисте, небораче,

То байдуже - ніхто не баче,

Що прах лежить твій без хреста…

Пора, бач, гулькнула не та.

Тепер вже стала Україна

Холодна, буцім, домовина…

Первісне поховання актора не збереглося. Його останки перепоховані на харківському цвинтарі №13.