Презентація науково-просвітницького проекту «Портрет невідомого всіма знаного» у Полтавському літературно-меморіальному музеї І. Котляревського

21.01.19, 11:41

З нагоди відзначення 250-літнього ювілею І.П. Котляревського у Полтавському літературно-меморіальному музеї І.П.Котляревського відбулась презентація нового науково-просвітницького проекту “Портрет невідомого всіма знаного”, котрий має на меті ближче ознайомлення полтавців та гостей міста із сторінками долі та творчості поета.

Образно-сюжетний портрет І.П. Котляревського створювали наукові співробітники музею М. В. Голубнича, Є. В. Стороха та В. І. Скриль. За основу було взято реальну подію із життєпису письменника – подорож до Санкт-Петербурга з метою здійснення авторського видання поеми «Енеїда» у 1809 р.

У музейній залі облаштовано тематичну інсталяцію, що переносить присутніх до дворянської вітальні поч. ХІХ ст.

Сюжет театралізованої реконструкції: у домі Василя Капніста його донька Софія Василівна Скалон приймає матінку Івана Котляревського, Парасковію Леонтіївну. Остання завітала із різдвяним подарунком пані Скалон від сина. Між господинею та гостею відбувається розмова про поїздку Котляревського до столиці; Парасковія Леонтіївна обдаровує Софію Василівну синовим гостинцем, згадує, яким він був у дитинстві, як вчився у Слов’янській семінарії. Аж тут з’являється на порозі економка Котляревських Мотрона Єфремівна Веклевичева із радісною звісткою про те, що поштмейстер особисто приніс листа від Івана Петровича із Санкт-Петербурга. Звучить текст листа. На екрані, який 100 років тому називали “чарівний ліхтар”, – глядачі бачать Івана профіль Котляревського, який схилився над аркушем і пише до матері.

Схвильована економка розповідає про домашній побут, гостинність, привітність, доброзичливість родини, прихильність до старосвітських традицій та порядків. Розповідає про гострий розум, добре серце, щедрість та любов до слова свого господаря, його особливу здатність із життя простолюду взяти його здорове осердя і перелити у веселе та дотепне слово.

Завершується мізансцена розмовою трьох «героїнь» про майбутнє творчості поета-полтавця.

Театралізована реконструкція викликала численні зацікавлені питання аудиторії.