Повернення в дитинство відомих письменників

20.04.21, 13:04

Дитинство – це найщасливіший етап життя, якщо дитина може залишатися дитиною. Формула щасливого дитинства – це дотримання прав «маленьких людей». Те, яким було дитинство у людини, безпосередньо впливає на розвиток її світогляду у майбутньому.

Якщо ви маєте бажання поглибити свої знання щодо цієї тематики, то бібліотека філіал №12 радить ознайомитися з дитинством деяких чудових українських письменників.

У дитинстві Всеволод Нестайко був руденький, худенький і маленький — чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, він прив’язував до однієї ноги важку праску, до другої — цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася сказав, що від дощу все росте. І Нестайко довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Його мама дивувалася, чого в нього постійний нежить. Отакі дива в дитинстві.

За словами письменниці Оксани Забужко, правдиве родове прізвище оригінально було не «Забужко», а «Забузькі». Жила в Луцьку до 8 років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва. Безперечно як говорить письменниця , вона татова доця. З п’яти років твердо знала, що поза домом, з чужими, треба мовчати або говорити не те, що думаєш. Дитячі вірші почала писати у п’ятирічному віці і їх охоче друкували якийсь час у періодиці. Дитинство у кожного своє

До 14 років Сергій Жадан жив під Старобільськом, Луганської області. Його дитинство припало на кінець 1970-х — початок 1980-х років Про своє дитинство він говорить: «У дитячих бажань і мрій дуже широкий спектр. Зранку хочеш іграшку, а ввечері — космічну ракету. Ясна річ, ракети в мене не було. А у всьому іншому батьки мене не обділяли, хоча й «балуваним» я теж не був. У сім’ї все було спокійно, я не пам’ятаю жодного травматичного досвіду. Книги мені завжди і купували, і дарували, і діставали, — адже в радянські часи їх ще й треба було роздобути. Коли до нашої школи приїздила пересувна бібліотека, книги просто вихоплювали один в одного з рук. Старші намагалися взяти собі найцікавіші книги — пригодницькі романи, а нам, меншеньким, діставались якісь дитячі розмальовки.

Ліна Костенко народилась у родині вчителів. Коли Ліні виповнилося шість, родина переїжджає до Києва, живе у поселенні на Трухановому острові. Зазвичай влітку його жителі добирались до Києва на човнах, а взимку — по кризі. Поки не збудували Київську ГЕС, навесні острів майже повністю затоплювало. На острові знаходилась школа №100, яку відвідувала Ліна до початку Другої світової війни. В 1943 році німці спалили поселення на Трухановому, згодом про ці події Ліна напише вірш «Я виросла у Київській Венеції». У дитинстві Ліна мріяла стати льотчицею. Бажання було настільки сильним, що вона змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді маленька Ліна ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено.

Спогади з дитинства в братів Капранових постійно поплутані. Вони часто не можуть пригадати, з ким точно відбулась та чи інша пригода, хто що робив і говорив. Щоб розрізняти хлопців, в дитячому садку їх мастили зеленкою. Та коли одного разу вони вирішили помінятися іменами, з’ясувати, хто насправді Віталій, а хто - Дмитро стало взагалі неможливо. "Мама нас в дитинстві питала: "Ти хто?", - сміються. Якось хлопцям купили нові сандалі, однак в магазині залишилася лише одна пара червоних, і одна - зелених. Капранови на відріз відмовилися взувати їх, бо різного носити не хотіли. "Скінчилося все тим, що ми вирішили носити по одному зеленому, і по одному червоному" - пригадують письменники. Їхня мама завжди казала, щоб вони ніколи не роз’єднувалися, бо життя по одному їх поламає. Брати Капранові з дитинства професійно займалися спортом, стали майстрами спорту з греко-римської боротьби, закінчили музичну школу, захоплювалися танцями, добре навчалися.

«Всі ми родом з дитинства», стверджував Антуан де Сент-Екзюпері, видатний французький письменник. А наші дорослі досягнення ґрунтуються на дитячих спогадах та мріях. Тож, виявляється, щоби стати відомою особистістю, слід сумлінно розвивати свій талант та рішучу волю вже у юному віці. Тому бібліотека для дітей №12 і надалі буде пропонувати вам зазирнути в дитинство видатних людей, імена яких залишаються символами свого часу.