Старовинні речі мають свою не аби яку принаду. На перший погляд, беззахисні й уразливі, вони, на диво, виявляються витривалішими за людей, своїх перших господарів, бо втративши їх, продовжують жити - служити наступним.
Так вийшло і з цим прекрасним дитячим стільчиком, схожим на класичний віденський стілець для дорослих, але доповнений ще й підніжкою та відкидним столиком для годування. У нього поважний вік – столітній, не менше. Був придбаний разом з іншими дитячими речами у Франції для Софійки - новонародженої онучки письменника Володимира Короленка. Саме там, на півдні Франції молодша донька Володимира Галактіоновича Наталка пов’язала свою долю із студентом – політичним емігрантом Костянтином Ляховичем, до речі, родом з Хоролу, який коштом Короленка здобував там вищу освіту. 5 липня за старим стилем, а 18-го – за новим 1914 року і з’явилася на світ перша власниця цього стільчика-трона. В 1916 році родина Ляховичів повернулася з чужини на батьківщину(це був свідомий вибір патріотів своєї країни!). Привезли вони з собою й крісельце, до якого, вочевидь, звикла дитина. А коли Софійка подорослішала, ця потрібна річ недовго залишалася без діла. В 1924 році на садибі Короленко, в будинку з колонами оселяється родина лікаря-фтизіатра Бориса Александровського. Софія Володимирівна,старша донька Короленка, майбутній засновник і перший директор короленківського музейного закладу віддає французьке крісло маленькому сину лікаря Тарасу. Коли Тарасик підріс, а на світ з’явилася його сестричка Тетянка, крісло перейшло до неї. Потім, у 1939 році в цей світ приходить правнука Короленка Туся – крісло знову повертається до Короленків, а коли вони від’їздили в евакуацію перед окупацією Полтави, воно знову віддається Александровським. Коли Софія Володимирівна після звільнення рідного міста повертається з евакуації , Туся вже потребує більш дорослих меблів, а відтак дитячий ослінчик переїздить в Київ, разом з родиною Александровських. В ньому зростають донька Тараса Ірина, а потім її діти – Аня та Боря. Отже, за 100 років цим дитячим предметом побуту зуміло скористатися семеро дітей! Відразу спадає на думку: ну й міцні ж меблі вироблялися 100 років тому в Європі!
Багато років музей В.Г.Короленка підтримує дружні зв’язки із Тетяною Борисівною Александровською, перекладачем англійської мови з Києва, хрещеною донькою Софії Володимирівни Короленко. За допомогою такого надійного друга музейна колекція постійно поповнюється книгами з автографами членів короленківської родини, дитячим килимком роботи Софії Володимирівни Короленко, історичними знімками садиби тощо. І ось останнім подарунком є справжній музейний експонат, якого торкалися руки нашого видатного письменника і в якому сиділа в свій час та споглядала світ маленька Тетянка. Після реставрації стільчик онучки Короленка зайняв своє законне місце в дитячій кімнаті, а після закінчення карантину його зможуть побачити всі охочі.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України