Полтава в спогадах Володимира Короленка та його родини

05.02.21, 08:05

Доля привела письменника в Полтаву в далекому 1900 році. «Переїзд до Полтави восени 1900 року був щасливою подією в житті нашої сім’ї, – згадувала згодом старша донька Володимира Галактіоновича Софія Володимирівна, – В.Г. Короленко, який виріс на Україні, любив її клімат і природу. – Спершу ми оселилися на Олександрівській вулиці в домі Старицького…Тихі вулиці майже не освітлювалися…Ми часто ходили в міський парк та милувалися красою Полтави… Полтава нам здалася новим прекрасним світом...В будинку Старицького наша сім’я прожила близько трьох років. Улітку 1903 року ми переселилися в дім лікаря Будаговського по Мало-Садовій вулиці, № 1 (нині вулиця Короленка). Нова квартира поряд із міським садом була ще кращою за попередню. Захват викликав у нас будинок із прекрасним садом, що потопав у квітах…». «Нас шукайте вже на іншій квартирі: М.Садова, буд. Будаговського. Пригостимо Вас чаєм на прекрасній терасі з чудовим видом…», – писав Короленко. 11 вересня 1900 року родина письменника Володимира Короленка в повному складі була вже в Полтаві. Для нового місця проживання письменник поставив єдину умову: це повинно бути невеличке містечко з хорошим кліматом, так як молодша донька Наталя була слабкою та часто хворіла. «Полтава чудове місто, – писав В.Г.Короленко невдовзі по приїзді, – тепло, доволі сухо, майже немає ліхтарів на вулицях, а в квартирах немає зручностей…Мені особисто все це нагадує моє «Рівне», а тому подобається… Квартира зручна, почуваю себе відмінно і чомусь впевнений, що прихворювання моїх дівчаток та дружини – тимчасове явище». Як згадував друг Короленка, літературознавець Ф.Д.Батюшков, «відразу по приїзді до Полтави В.Г.Короленко почував себе добре, заздалегідь передбачивши, що його стоянка буде довга, можливо на все життя». Про своє захоплення Полтавою письменник неодноразово згадував у листах: «В Полтаві чудово, все місто наче один сад…Красива, спокійна осінь… Листя тільки починає облітати. Свіжі дні та зіркові теплі ночі…Зелень у нас розкішна, грузна і темна. По вулицях пахне акацією. Чудово у нас, навіть не хочеться виїжджати…Я, нарешті, в Полтаві позбавився від свого безсоння».