З нагоди відзначення річниці від дня народження Миколи Лисенка, українського композитора, засновника української класичної музики, піаніста, диригента, Полтаву відвідав його праправнук, теж музикант, диригент, заслужений діяч мистецтв України, теж Микола Лисенко. Завітав на творчі гостини і до Міського духового оркестру «Полтава».

Під час творчої зустрічі з музикантами Міського духового оркестру «Полтава» замість слів краще говорила музика…

«Поки є музика, людина буде жити, працювати, воювати і Перемагати», – говорить праправнук і наш сучасник Микола Лисенко, який не тільки береже музичні традиції родини Лисенків, а й примножує їх, на сьогодні диригує Київським академічним муніципальним духовим оркестром. А перший такий досвід отримав у нашому Муніципальному духовому оркестрі «Полтава», згадує його художній керівник та ініціатор зустрічі Едуард Головашич: «Уперше Микола Віталійович, так, він повний тезка свого славетного прапрадіда, завітав до Полтави, а саме: до нашого оркестру «Полтава» ще в 1997 році, в рік святкування 155-ї річниці з Дня народження свого прапрадіда Миколи Лисенка, сонця української музики, разом із батьком Віталієм Романовичем, ще будучи студентом 5-го курсу Київської консерваторії…. Про місію спробувати себе у якості диригента духового оркестру дізнався в дорозі й спочатку не був дуже впевнений, але швидко загорівся ідеєю…Тоді лунала увертюра до опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка».

У колективі є музиканти, які є очевидцями перших рухів диригентської палички в руках тепер уже маестро Миколи Лисенка, серед них: Вікторія Сидорова, Валерій Прихожай, Олександр Бакало.

Едуард Головашич розповів й історію, як диригентська паличка, яку він зараз тримає, потрапила до його рук, свого часу її подарував йому правнук Миколи Лисенка Віталій Лисенко, батько нашого шанованого гостя. До речі, найкраща з усіх, що колись були…

Сьогодні ця паличка в руках трьох поколінь диригентів здавалася чарівною. Своє диригентське мистецтво продемонстрував і Володимир Смірніцький, сюїта «UA SONG» у виконанні оркестру прийшлася до смаку київському колезі.

Микола Лисенко з певною ностальгією говорить про свій перший дотик до музики Прадіда в оркестрі «Полтава» та радіє його музичним дарункам... І сьогодні знову така можливість насолоджуватися і диригувати грою оркестру:

«У захваті від партитури, від музики, від звучання оркестру, від енергії, що випромінює колектив….Ноти вже пережиті…обов’язково залунають у Києві…. Це справжній промінь щастя крізь військові хмари…»

Дякуємо кожному воїну, ЗСУ за такі творчі зустрічі. Тримаємо музичний фронт.