Він зброю в руки не брав, його зброєю була поезія, якої влада дуже боялася. За неї Василя Стуса визнано «особливо небезпечним злочинцем». А за прагнення бути собою та творити свій світ поет заплатив власним життям. Про непростий життєвий шлях українського поета-шістдесятника, перекладача, публіциста, прозаїка, мислителя, літературознавця, літературного критика, правозахисника, політв’язня СРСР, дисидента, члена Української Гельсінської групи говорили з користувачами у бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки ПМТГ на поетичній годині «Свій шлях пройшов, все винести зумів: Василь Стус». Тільки після смерті на Україну провернули його прах, і тільки після здобуття незалежності його поезія зазвучала сильно і могутньо, бо за часів радянської диктатури його творчість була не тільки забороненою, але і частково знищеною. Поезію Василя Стуса читали Людмила Тимофєєва, Зоя Коваленко. Олена Кульчій читала свій вірш, присвячений Стусу, а його вірш про дружину Валентину Попелюх під назвою «Пісня» вона навіть проспівала. Були представлені не тільки збірки поезій Василя Стуса, книга «Феномен доби», але й книги про нього, зокрема: книга його сина Дмитра Стуса, книга Олега Дорошенка, книга спогадів багаторічного політв’язня Василя Овсієнка. Книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» з дарчим підписом автора для заходу надав Олег Пустовгар, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області. Ця зустріч допомогла зрозуміти, всупереч чому творив поет, за яких обставин він зміг не просто лишитися собою, а й витворити світ, цікавий і цінний для наступних поколінь.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України