«Наша поезія – це зброя, що надихає тих, хто тримає зброю справжню. Кожен вірш, кожен рядок, кожне слово – це вже частина Української історії. Після нашої перемоги, майбутні покоління мають пам’ятати крізь що ми пройшли та надихнутись відвагою і героїчною боротьбою. Долучайтеся до культурної спадщини й додавайте свої твори, адже ми точно знаємо, що війни закінчуються, а поезія – ні…», – читаємо в анотації проєкту Міністерства культури та інформаційної політики України та державного агентства України з питань мистецтв та мистецької освіти «Поезія Вільних».

Насправді, на підсвідомому, емоційному рівні поезія набагато глибша та інформативніша за рядки новини… Вірші з’являються зараз не завдяки, а всупереч. Це наче реакція самозбереження, саморефлексії, яка дозволяє продовжувати жити. Звичайні люди, які ніколи не писали вірші, публічні люди, яких ми ніколи не знали, як поетів чи письменників, починають писати і пишуть хороші й глибокі тексти. Війна є дуже важким досвідом, і поезія стає швидкою реакцією на те, що болить, що відбувається, що вражає, що вбиває. Власне, людина раптом починає бачити, усвідомлювати і розуміти речі, які ми звикли називати поезією…

Раніше шлях поезії від конкретної людини до публікації був довгим. Зараз ми живемо в такому часі, коли це робиться в один клік… Портал, що був створений ще на початку березня 2022 року, поповнюється новими віршами щогодини. Є можливість зазначити місце, де було написано вірш: тож, є вірші з Києва, Харкова, Одеси, Миколаєва, Волновахи, вірші, написані у підвалах Маріуполя і під час евакуації «Укрзалізницею» з Чернігова… Вірші українською, російською, англійською, французькою, польською, литовською та білоруською мовами…

Щоб додати свою поезію, достатньо заповнити форму на сайті. Модерацією, редагуванням та корекцією надісланих віршів займаються 27 волонтерів, більшість з яких – професійні редактори. Згодом міністерство планує випустити друковану збірку найкращих віршів з порталу Поезія Вільних.

Долучайтесь: https://warpoetry.mkip.gov.ua

Карина

Пиши…

Пиши, коли тобі болить душа,

Коли від жалю і від смути щимлять груди.

Пиши, коли надії вже нема,

Хоч пам‘ятай, що без надії перемог не буде.

Пиши, коли здається: все, кінець,

Що світ безжалісно покинув всюди,

Пиши, коли побачиш промінець,

Згадаєш, з нами світ весь, люди.

Пиши, коли немає більше сліз,

Коли нестямно хочеться додому,

Побачити ріднесенький узвіз,

І обійняти всіх, з ким бачився до того…

Пиши, коли не лишиться і сил,

Коли лиш серце буде битися за тебе,

Пиши, коли побачиш світлий небосхил,

Так прийде перемога й мирне небо ????????????

Війни закінчуються, а поезія – ні!