Писанки, крапанки, крашанки, дряпанки, мальованки… Скільки їх є –неодмінних прекрасних супутників українського Великодня! Чи є де в Україні і сьогодні хата, де у день Свята Свят не поставлять під образами паску і ті гарні рукотвори, розписані вдома переважно жіночими руками?!
Чарівник українського слова Михайло Стельмах мовить до нас: «Народ живе красою, уміє не лише створити, а й обезсмертити себе у прекрасному. Скільки стрілося в Писанці! Казка, пісня, бувальщина, материнська колискова й росяна стежка дитинства, вінок першого кохання й дужість повноліття, мудрість старості і присмак вічності у присмерку вечірнього неба. З радістю – смуток, з усмішкою – надія. Добирайте, осмислюйте, повертайте скарби народові, котрий примножить їх знову і знову».
ЇЇ ще називають українською берегинею, святинею нашого роду. Писанки створюють професіонали і аматори, дорослі і малеча.
Писані воском, дряпані голкою, мальовані орнаментально та сюжетно, просто і винахідливо вистелені дрібнотою крапель-квіточок, вони увібрали могутній генетичний код нації через символ, колір, лінію.
Маленький художній твір, котрий щороку народжується до Дня Божого Воскресіння там, де живуть українці, увібрав у себе і зберігає тяглість народної традиції відчуття єдності і стабільності світобудови з Богом-Трійцею як абсолютного першопочатку всього сущого, всеосяжний символізм, котрий торкається далеко не лише здоров’я, благополуччя і заможності, але виходить на високі щаблі життя людського духу – до любові, миру, смирення, краси.
Ще позаминулого століття почали збирати колекції писанок, зокрема і в с. Круглик під Лубнами за підтримки Катерини Скаржинської. Донині не втратила значимості праця директора Лубенського історичного музею Сергія Кульжинського «Описаніе коллекціи народных писанок», видану російською мовою у Москві 1899 р. Дещо раніше засновник Харківського історичного музею Микола Сумцов видав книгу-дослідження «Писанки». Їх почин продовжили науковці ХХ ст. А вже від 1970-х років в Україні з’являються пам’ятники писанці – у м. Вижниця Чернівецької області, у м. Червонограді та с. Братківці на Львівщині, на о. Хортиця, у м. Вільнюсі (Литва), у м. Сучава (Румунія), у м. Вегревілі (Канада) і навіть в Аргентині – у м. Апостолес, куди стікались емігранти з України. 1987 р. у м. Коломия на Івано-Франківщині було відкрито музей «Писанка», де квітує українська душа.
Щороку у літературно-меморіальному музеї І. Котляревського у дні Великодніх свят писанка з’являється і в хаті поета, і літературній експозиції. Власна невелика збірочка гарних полтавських мальованок залишає фондосховище і виходить до людей, аби потішити вас красою і радістю.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України