Перша Народна артистка України

12.08.20, 16:30

Цього року виповнюється 201 рік “праматері українського театру” “Наталки Полтавки”, яка вивела на вершини виконавської майстерності багатьох видатних діячів театрального та оперного мистецтва. Серед них і найяскравішу зірку українського театру Марію Костянтинівну Заньковецьку, 166-ту річницю від дня народження якої відзначаємо в ці серпневі дні.

Народилась майбутня зірка української сцени в селі Заньки (тепер Ніжинський район на Чернігівщині) у збіднілій дворянській родині. Від назви рідного села взяла собі театральний псевдонім.

Освіту Марія отримала у приватному Чернігівському пансіоні С.Ф. Осовської. З юних літ виявився у дівчини сценічний талант – вона брала активну участь у аматорських виставах, мала гарні вокальні дані. У навчальному закладі вчителював Микола Андрійович Вербицький – український поет, що друкувався під псевдонімом Микола Білокопитенко. Він рано помітив артистичні здібності Марійки, її любов до українського слова, подарував талановитій учениці “Кобзар” Т. Шевченка, отриманий свого часу від самого поета і радив: “…проси, мала, свого батька, щоб він оддав тебе вчитися для театру. Це буде для тебе краще, ніж тут у пансіоні.” Та батьки не поділяли її захоплення театром, вважаючи сцену не гідним заняттям для дівчини дворянського походження.

Закінчивши пансіон, Марія продовжує брати участь у аматорських виставах. На одному з виступів у ніжинському дворянському клубі був присутній капітан артилерії Олексій Хлистов. Молодого чоловіка зачарували краса і талант юної актриси, він пропонує їй поєднати долі. У 1875 році вони обвінчалися. Як дружина військового, Марія мандрує за чоловіком у місця його служби.

У Бендерах, куди чоловік отримав чергове призначення, Марія знайомиться з Георгієвським кавалером, учасником російсько-турецької війни М. Тобілевичем (Садовським). Гідно оцінивши музичні та сценічні здібності учасниці аматорських вистав, він запрошує її до професійної трупи М. Кропивницького, який подарував їй каблучку зі словами: “заручаю тебе, Марусенько, зі сценою”. Дебютує Марія Костянтинівна у ролі Наталки Полтавки у однойменній п’єсі І. Котляревського. Тоді вперше на театральних афішах з’явилось ім’я Марії Заньковецької, а на небосхилі українського театру засяяла нова яскрава зірка.

За роки довгої творчої діяльності славетна актриса зіграла всі кращі ролі української драматургії.

ЇЇ аналітичний розум, надзвичайна інтуїція допомагали створювати правдиві образи, проникати у найпотаємніші куточки людської душі. Найбільш проникливою вона була у ролі Олени у драмі М. Кропивницького “Глитай, або ж павук”. В цій ролі бачив її видатний російський режисер К.С. Станіславський. Під враженням він писав: “…те, що зроблено, свідчить про величезний талант. А головне – все своє, від початку й до кінця… Сцена сп’яніння і божевілля – надзвичайної сили. Талант винятковий, свій, національний, … я б сказав, - істинно народний”.

На гастролях у Москві у 1891 році гра Заньковецької справила надзвичайно глибоке враження на видатного російського письменника Л.М. Толстого. Марія Костянтинівна неодноразово бувала в гостях у славетної родини в Хамовниках. Як безцінну реліквію зберігав талановитий письменник червону хустку, в якій грала актриса роль Олени у п’єсі М. Кропивницького “Глитай, або ж павук”, подаровану Заньковецькою. Нині ця хустка зберігається у музеї Л.М. Толстого в Москві. Великим прихильником творчості великої українки був також талановитий російський письменник А.П. Чехов. Він не пропускав жодного спектаклю за участі Заньковецької на гастролях у Москві і навіть пропонував написати для неї п’єсу. ЇЇ талант надихав і інших письменників – М. Старицький присвятив їй свій твір “Талан”, наш земляк Панас Мирний написав для неї свою драму “Лимерівна”. Вона була також серед засновників театру М. Садовського в Полтаві.

Грою неперевершеної майстрині сцени були зачаровані І. Рєпін, М. Нестеров, П.І.Чайковський, який в знак прихильності подарував їй вінок з написом: “Безсмертній від смертного”.

Талановита актриса також пробувала себе у кіно. У 1910 році вона знялась у фільмі “Наталка Полтавка” а в 1923р у фільмі “Остап Бандура”.

Заньковецька перша в Україні у 1923 році була удостоєна звання Народної артистки України. Нинішнього року у жовтні також виповнюється 86 років з того часу як не стало геніальної актриси. Це для нас ще одна нагода вклонитись цьому славному імені.