На правому березі тихоплинної річки Сули, обабіч траси міжнародного значення Київ – Харків, у зелені садів і парків, вас привітно зустрічають древні і вічно молоді Лубни.

Це – одне з найстаріших міст Полтавщини, справжня перлина посульського краю. Місто славне своєю тисячолітньою історією, культурними традиціями.

Воно засноване Великим князем Київським Володимиром Святославовичем у 988 році як одна з фортець Посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від степових нападників. Спочатку це була невелика дерев’яна (луб’яна) фортеця над Сулою.

В 1107 році під Лубнами великий князь київський Святополк Ізяславич разом з Володимиром Мономахом завдав важкої поразки половцям.

У 1239 році місто зруйнувала монголо-татарська навала, але дякуючи лісам, болотам і рікам, населення не було повністю винищене і продовжувало існувати. Лубни розвивались і вже у 1591 році мали Магдебурзьке право, свою печатку і герб та знаходились під управлінням магнатів Вишневецьких. Тут був збудований один з кращих у Європі замок Яреми Вишневецького.

Поряд з містом у 1619 році Ісаєю Копинським було засновано православний Лубенський (Мгарський) Спасо-Преображенський монастир.

У 30-ті роки ХVІІ століття Лубни стають центром могутніх селянсько-козацьких повстань.

У 1648-1781 роках місто– центр Лубенського полку. З 1781 року це – місто Київського намісництва, пізніше – центр Лубенського повіту Полтавської губернії.

У 1901 році через нього пройшла залізниця і після цього прискорився промисловий розвиток міста. І вже у 1920-1930 роках високими темпами розвивається промисловість: працюють верстатобудівні заводи, одіяльно-повстяна та деревообробна фабрики, завод ефірних масел, пущено в хід міську електростанцію.

З 1923 року Лубни стають райцентром.

Важким смерчем прокотилася містом Друга світова війна. Лубни зазнали значних руйнувань, ворог спалив всі великі споруди. Гітлерівці влаштували тут концтабір, в якому стратили 9.5 тисяч чоловік.

Активна відбудова почалася після визволення міста від ворога.

Про історичне минуле Лубен вам «розкажуть» книги, які є в бібліотеці-філії №5 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ та археологічні пам’ятки: Лиса Гора – поселення епохи бронзи та скіфського часу, з вершини якої відкриваються прекрасні краєвиди Посулля, Верхній Вал – місце будівництва фортеці в часи Київської Русі, Замкова гора - на ній у ХVІІ столітті знаходилась резиденція князів Вишневецьких, вона овіяна найбільшими таємницями.

Лубенський край надзвичайно багатий своїми культурними традиціями та славний на імена відомих людей, які прославили його своєю працею і творчістю. Серед знаних особистостей міста відома культурна діячка, меценатка, засновниця одного з перших приватних музеїв України Катерина Скаржинська, родина Шеметів – громадських діячів, просвітителів, меценатів. На мистецькому рушнику України особливими барвами вишите ім’я тендітної жінки родом з Лубен – Віри Роїк. Містяни чекають вас на гостину, щоб познайомити з життям та творчістю своїх земляків – письменників Пилипа Капельгородського, Василя Барки, Василя Симоненка. Особливо яскраво на літературному небосхилі Лубен сяє зірка відомого письменника Володимира Малика – автора історичних та пригодницьких романів.

У Лубнах можна помилуватися незрівнянними посульськими краєвидами і переконатись, що невипадково місто називали «українською Швейцарією». Тож запрошуємо вас до подорожі затишними лубенськими вулицями, з яких промовляє сама Величність історія