Пантелеймон Куліш – «ключова постать у становленні модерної української культури»02.02.22, 13:12 2 лютого 1897 року помер подвижник української культури, енциклопедист, особистість масштабу діячів італійської епохи Відродження Пантелеймон Куліш. Життя його за наповненням мало майже шекспірівський розмах. Письменник, поет, драматург, історик, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, публіцист, редактор, видавець. За причетність до Кирило-Мефодіївського братства був ув’язнений і відправлений у трирічне заслання. Автор абетки української мови, що лягла в основу сучасного українського правопису, автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада», автор першого перекладу «Біблії» українською мовою і перекладів тринадцяти п’єс Шекспіра. Григорій Грабович (Гарвардський університет, США) назвав П. Куліша рушієм і засновником новітньої української інтелектуальної, критичної думки та тих вимірів національної свідомості, які на ній будуються, і ключовою постаттю в становленні модерної української культури. На початку 1901 року М.Коцюбинський звернувся до Івана Франка, Панаса Мирного, Лесі Українки, Ольги Кобилянської з пропозицією взяти участь в альманасі «Дубове листя», присвяченому П.Кулішеві. А вже в березні Панас Рудченко писав М.Коцюбинському: «Хапаюся одповідати Вам на сьогодні одібраного від Вас листа, що я не маю і не матиму нічого проти Вашого заміру пустити у люди «Серед степів»… в збірникові, призначеному на ушанування незабутньої пам’яті Куліша. Слід пошанувати це значне імення і такого невсипущого трудовника у нашій справі. Помагайбі Вам на добре діло!» У кабінеті Панаса Мирного висів над ліжком (і зараз там знаходиться) фаянсовий полив’яний зелено-білий в круглому медальйоні барельєф П.О.Куліша. Його подарувала вдова Панаса Яковича Олександра Михайлівна Рудченко в день відкриття музею Панаса Мирного – 1 квітня 1940 року. | 
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України