Пам`яті Бориса Степановича Божка

01.08.17, 16:30

Пам`яті Бориса Степановича Божка

Не стало Бориса Степановича Божка… Важко, неможливо повірити в це. Тисячі полтавців, без перебільшення, знали цю людину як прекрасного культорганізатора, танцівника, музиканта, батька прекрасного полтавського вокального колективу «Фрістайл», директора музею В.Г.Короленка, тобто людину, яка протягом усього свого життя намагалася зробити буття своїх співвітчизників радіснішим, святковішим.

Народившись найменшим сином у селянській багатодітній родині у 1942 році, переживши роки воєнного лихоліття у ніжному віці, будучи справжньою дитиною війни, хлопчик виріс активною, дієвою, небайдужою людиною.

З 2002 по 2012 р.р. Борис Степанович очолював колектив Полтавського літературно-меморіального музею В.Г.Короленка. Він прийшов у цей заклад культури напередодні подвійного ювілею – 150-річчя від дня народження видатного письменника та 75-річчя музею -, який відзначався у 2003 році на державному рівні. Це була важка праця, адже урочистим ювілейним дням передував капітальний ремонт всієї садиби, а також створення літературної експозиції, виставкового залу, адміністративних приміщень. Всі роботи були виконані якісно і вчасно. Хто знає, чи здійснилося б це все, аби не організаторський талант та титанічні зусилля невтомного Божка.

А потім були роки кропіткої музейної роботи. Маючи талант менеджера, випередивши свій час, Борис Степанович запровадив нові форми діяльності у, здавалося б, консервативному музейному просторі. Ці його знахідки й зараз користуються величезною популярністю: короленківський чай як символ гостинності, виїзні екскурсії у навчальні заклади із демонстрацією унікальних експонатів із наданням можливості дітям разом із батьками пізніше відвідати музей по квитках (подібно тому, як ми ходимо в театри чи кіно).

Життя неначе випробовувало цю людину на міцність: смерть улюбленої доньки в молодому віці, опікунські обов`язки щодо 4-річної онучки Марійки, яка невдовзі (після смерті батька) стала круглою сиротою. Борису Степановичу судилося доростити дівчинку лише до 14 з половиною років. За цих випробувань гарний сім`янин виходив із гідністю, не втративши людяності та віри в людей.

Небайдужий, відвертий, прямий, із особливим почуттям гумору, Борис Степанович Божко назавжди залишиться у пам`яті полтавців. Земля пухом Вам, дорогий колего і прекрасна людина.

Управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Колектив Полтавського літературно-меморіального музею В.Г.Короленка.