“ОРЕЛ МОГУТНІЙ НА ВЕРШКУ СНІЖНОМУ…” (І. Франко про І. Котляревського)

25.08.21, 11:23

Одним з найцінніших досягнень. літературно-критичної думки кін. ХІХ-поч. ХХ ст. у вивченні творчості І. П. Котляревського є статті, рецензії та принагідні висловлювання І. Я. Франка, на котрого, безперечно, Котляревський мав сильний вплив. Красномовним підтвердженням цього є один з ранніх творів Франка – сонет „Котляревський”, написаний 1873 року. Сімнадцятирічний син підгірського коваля з Нагуєвичів, вихованець дрогобицької гімназії образно порівнює зачинателя українського класичного письменства з могутнім орлом. Грудка снігу, збита ним на гірських вершинах, тобто його художні діяння, покотилися могутньою лавиною по всій Україні:

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати...

І огник, ним засвічений не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

1888 року І.Я.Франко пише „Пролог до представлення русько-народного театру у Львові в пам”ять 50-х роковин смерті Івана Котляревського”, який виголошувався перед виставою „Наталка Полтавка”. З глибоким зворушенням Франко пише про славетного полтавця, який вивів у широкий світ українське слово.

Через 10 років з’являється вірш-поема „Великі роковини”, що була задумана як урочистий пролог до вистави „Наталка Полтавка” з нагоди сторіччя виходу в світ першого видання „Енеїди” І. П. Котляревського (1898р.). Ця драматична сценка вперше прозвучала зі сцени львівського театру Скарбка у виконанні актора і письменника Лева Лопатинського і мала величезний успіх. Після виголошення у театрі „Великі роковини” передруковувались у різних періодичних виданнях, а також вийшли у Львові окремою книжечкою з портретом І. П. Котляревського.

Вивчивши автограф твору, український вчений Федір Погребенник дійшов до висновку: „... вірш народився на єдиному подиху. Він був виношений у серці митця, визрів у його душі, щоб одразу лягти на папір у досконалій поетичній формі”.

Змалювавши гіркі і драматичні сторінки історії України, оспівавши славу її героїв, великий поет і громадянин висловив непорушну віру в її майбутню щасливу долю. І.Я. Франко звертається до творчості Котляревського як дослідник історії української літератури, публіцист і критик. Чимало думок про письменника як виразника ідеї українського національного відродження знаходимо статтях „Руський театр в Галичині”(1885), „Нариси з історії української літератури в Галичині”(1885), „Літературне відродження Полудневої Русі і Ян Колар”(1893), „Русько-український театр”(1894), „Нарис історії українсько-руської літератури до 1890р.” З нагоди 100-річчя першого виходу в світ „Енеїди” І.П.Котляревського І.Я.Франко пише наукові розвідки „Писання І.П.Котляревського в Галичині” і „Галицький „Москаль-чарівник”, рецензує праці М.Дашкевича, І.Стешенка, П.Житецького про творчість І.П.Котляревського.

І. Я.Франко підкреслював, що творчість І.П.Котляревського „ не з неба впала, ані через ніч виросла, але мусила бути витвором довгої і славної історії України”.

Твори І.П.Котляревського у літературно-критичній спадщині І.Я.Франка також отримали виважену і глибоку оцінку.

Особливо проникливо Франко пише про „Енеїду” Котляревського у статті „Южнорусская литература”: „... відомо, що Котляревський для своєї поеми скористався з готової канви і навіть віршованої форми великоросійської „Энеиды наизнанку” Осипова; але він вніс в цю переробку стільки сердечного тепла, тонкого гумору і живих барв своєї батьківщини, що його „Енеїда”...і досі не втратила своєї чарівності”(8).

Не обминув своєю увагою Франко і драматичні твори Івана Котляревського, котрі він назвав „неув”ядаючими квітками української драматургії”, висловивши чимало цікавих думок з приводу джерел, на яких постали п”єси „Наталка Полтавка” та „Москаль-чарівник”, а також стосовно творчого методу митця (стаття „Руський театр в Галичині”).

У науково-критичних працях І.Я.Франка знаходимо чимало ґрунтовних зауваг щодо ролі Котляревського у подальшому розвиткові української літератури. У енциклопедичній статті „Южнорусская литература” до словника Брокгауза та Ефрона Франко пише: „Його глибокий гуманізм... стає основою всіх кращих творів української літератури ХІХст.”(10). Категорично не сприймав Франко послідовників Котляревського (Білецький-Носенко, Думитрашко, Кореницький, Писаревський), що, намагаючись іти услід за Котляревським, використовували його художні прийоми, але за браком таланту і широти погляду їх гумор перетворювався на „якесь юродство”.

І.Я.Франко був першим українським дослідником, котрий порушив питання про поширення творів І.П.Котляревського у Галичині і заговорив про його вплив на літературне життя Західної України як складової частини духовного єднання Західної та Східної України. Розвідки Франка „Писання І.П.Котляревського в Галичині” та „Галицький „Москаль-чарівник” переконливо доводили, що творчість Івана Котляревського гартувала діячів „Руської трійці”, а у широкому розумінні була одним з важливих чинників галицько-українського відродження. Франко зібрав численні матеріали, що свідчили про виняткову популярність п’єс Котляревського в Галичині, першим ознайомив лівобережного читача з галицькою переробкою „Наталки Полтавки” Івана Озаркевича під назвою „ На милування нема силування”.

Згадувані праці І. Франка, безперечно, були спрямовані на утвердження неподільності культури і мови всього українства, сприяли згуртуванню нації, особливо у період, коли напередодні святкування 100-літнього ювілею „Енеїди” у Львові активізувались галицькі москвофіли.

Значний за обсягом і глибокий за змістом історико-літературний і критичний доробок І.Я.Франка у царині популяризації творчої спадщини Котляревського не втратив досьогодні свого значення; водночас він промовисто свідчить про невтомну працю Великого Каменяра на ниві вивчення кращих здобутків рідного слова.