У давнину обряд – плетіння вінків був пов’язаний з ворожінням на судженого. Дівчата плели вінки із 12 різних видів рослин, а потім пускали їх по воді. Вірили, якщо вінок потоне, то дівчина не вийде заміж цього року, якщо ж відплив від берега, то весілля вже близько.

Наша читачка Людмила Поляк, яка завітала на майстер-клас з донькою Настею розповіла, як проходив цей день у її дитинстві:

– Віночки плели зранку. Баба Манька строго дивилися, щоб вони було сплетені міцно і до вечора не порозпадалися. Якщо було потрібно – допомагала. Ввечері бабуня і старші жінки наривали цілу купу кропиви та колючих будяків і діти стрибали через них, намагаючись не зачепитися за рослинність. Повернувшись додому з пожаленими та подряпанами ногами, дівчатка закидали свої віночки на хатню стріху. Там він і лежав до наступного року, поки не струхнявіє. Знімати його не можна було.

Як виявилося, сплести гарний вінок з різних видів трав, це ще той квест. Спочатку не все вдається, але поступово приноровлюєшся. Добре, що поряд такий помічник і порадник, як бібліотекар Світлана Городинська. Вона й для відвідувачів підібрала цікаві книжечки та журнали, у яких розповідається про народні традиції.

Хто зна, чи намагалися дівчата у ніч із 6 на 7 липня закинути свої віночки на дах, але напевне знаємо, що підготовка до цієї події нікого не залишила байдужими. Зберігаємо наші традиції! Все буде Україна!