Ой, Маснице, Маснице, яка ж ти мала За міні-проєктом «Юний краєзнавець» Перехід від однієї пори року до іншої, за уявленнями наших предків, міг відбуватися лише у періоди, так би мовити перелому. Коли, наприклад, уже відчутно збільшився світловий день, а також температурний режим починав пом’якшуватися. Таким кордоном, який розділяв зиму й весну, в Україні вважали 2 (15) лютого, свято Стрітення.
Це свято, як і Масниця загалом, є своєрідним переломом. Селяни в цей день уважно придивлялись до погоди, бо «Лютий до березня в гості приїжджає», щоб «На Стрітення зимі з весною зустрітися».
У народній уяві Зима — це стара баба в полатаному кожушку, приношених шкарбанах та дірявій хустині, поточеній мишами, через дірки якої витинаються сиві пасма волосся. За плечима в неї теліпається зморшкувата напівпорожня торбина, а в руках пощерблене горнятко, наповнене льодом. Саме такою Зима на Стрітення виходить навстріч Літові (в деяких варіантах — Весні) — привабливій дівчині; в неї нова, помережана різнокольоровими узорами сорочка та зелена плахта, у руках — серп і жмут збіжжя. Там де вона з’являлась все оживало, квітло, дзвеніло піснями.
Про ці та інші народні традиції на пізнавальному заході «Ой, Маснице, Маснице, яка ж ти мала», що відбувся у бібліотеці-філії №6 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, розповідали студентам професійно-технічного училища №23 працівники бібліотеки, завідувач сектору соціокультурної діяльності Центральної бібліотеки Полтавської МТГ Олексій Орел та науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Катерина Штепа.
Та навіть, якщо зрештою ще переможе Зима, ми віримо, що і Весна до нас не забариться, а разом з нею і наша велика українська ПЕРЕМОГА!
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України