Нобелівська премія з літератури. 2021: між культурами та континентами

11.10.21, 08:37

Абдулразаку Гурні 73 роки. Він народився на острові Занзібар у родині мусульман арабського походження. У 1968 році через антиарабські настрої в країні переїхав до Великої Британії, де продовжив навчання. Гурна розповідав, що на батьківщині майже не мав доступу до літератури рідною мовою, натомість надихався арабською та перською поезією, сурами Корану та англійською літературою від Шекспіра до Найполя… З 1980 по 1982 рік читав лекції в Університеті Баєро в Нігерії. У 1982 році захистив докторську ступінь у Кентському університеті у Великій Британії та в 1985 році став викладачем в альма-матер. Там Гурна читав курс лекцій, присвячений постколоніальній літературі та творчості письменників діаспори, насамперед вихідців з колоній Великої Британії на сході Африки, Індії та Карибських островів. Зараз Абдулразак Гурна живе і працює у Великій Британії, очолює аспірантуру на кафедрі англійської мови в Кентському університеті.

Абдулразак Гурна почав писати у 21 рік, і хоч суахілі була першою мовою, саме англійська стала його літературним інструментом. У творчому доробку митця десять романів і всі вони пронизані темою долі біженців. Зокрема, його роман «Дотті» (1990) оповідає історію темношкірої жінку з мігрантської сім’ї, що живе у жорстких умовах расистської Англії 1950-х років і почувається так, ніби не має коріння у країні, в якій народилася і виросла. Тому вона намагається створити свій простір та реконструювати ідентичність за допомогою читання книг та оповідань. Його проривом як письменника став четвертий роман «Рай» (1994), у якому йдеться про повноліття та сумну історію кохання, в якій стикаються різні світи та системи вірувань… У романах «Захоплення мовчанням» (1996) і «Біля моря» (2001) Абдулразак Гурна також фокусується на самовизначенні мігрантів. Зокрема, йдеться про те, що опинившись у прірві між минулим і майбутнім, біженці мовчать. Вони приховують свою ідентичність не лише для того, аби захиститися від расизму та упереджень, а також щоб уникнути зіткнення між минулим і сьогоденням, яке розчаровує.

«Його романи відступають від стереотипних описів і відкривають нам культурно різноманітну Східну Африку, незнайому багатьом в інших частинах світу. Нескінченне дослідження, зумовлене інтелектуальною пристрастю, присутнє у всіх його книгах, і це помітно зараз, у його «Потойбіччі» , як і тоді, коли він почав писати, будучи 21-річним біженцем», – йдеться у заяві Нобелівського комітету з літератури.

Цікаво, що букмекери цього року найбільші шанси на перемогу віддавали Нгугі ва Тхіонго, відомому письменнику з Кенії, сусідньої з Танзанією держави. Гурна став п’ятим в історії африканським лауреатом Нобелівської премії з літератури. 1986 року премію отримав нігерійський письменник Воле Шоїнка, 1988 року єгиптянин Нагіб Махфуз, у 1991 та 2003 роках премії отримали південноафриканські письменники Надін Гордімер та Джон Кутзее.

Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філіалу №1 Полтавської МЦБС.