Найзагадковіша книга світу

23.10.20, 08:05

У 1912 році Римська колегія потребувала коштів і вирішила в суворій таємниці продати частину своєї власності. Американський книготорговець Вілфрід Войнич (чоловік відомої письменниці Етель Ліліан Войнич) придбав 30 рукописів, серед яких і той, який зараз пов’язується з його ім’ям. Після придбання книги Войнич розіслав її копії декільком фахівцям для розшифровки…

Найпершим точно відомим власником книги був алхімік Георг Бареш, що жив у Празі на початку XVII століття. Напевно, він здійснив одну із перших спроб прочитання книги. По смерті Бареша книга перейшла його другу, ректорові Празького університету Іогану Марці, а вже той імовірно надіслав її Кірхеру, відомому вченому Римської колегії. Подальші 200 років долі Рукопису невідомі, але найімовірніше, що він зберігався разом з рештою листування Кірхера в бібліотеці Римської колегії.

На палітурці книги немає жодних написів, які могли б вказати на автора видання чи зміст. На 240 сторінках тонкого пергаменту зібрано чимало історій загальним обсягом понад 170 тисяч знаків, розташованих у невідомому порядку. Товщина ж книги менше 3 см. Пропуски в нумерації сторінок (яка, мабуть, молодша за саму книгу) вказують на те, що деякі сторінки були загублені.

1

Рукопис містить багато химерних і барвистих малюнків із зображеннями рослин та тварин, астрономічних та астрологічних об`єктів, людей та окремих частин їхнього тіла, а також різних незрозумілих діаграм і об`єктів. Загалом прийнято поділяти ілюстрації з рукопису на шість блоків: ботанічний, астрономічний, біологічний, космічний, фармацевтичний та рецептурний. У 2014 році вчені серед 303 малюнків ідентифікували 37 зображень рослин.

Оскільки розшифровані лише фрагменти тексту, найчастіше, єдиною «зачіпкою» для визначення віку книги та її походження вважають ілюстрації, деталі яких характерні для Європи періоду 1450 – 1520 років. Дослідження радіовуглецем, проведене 2011 року, встановило, що книга була створена між 1404 та 1438 роками.

2

Розшифрувати текст рукопису намагалися криптографи та лінгвісти з усього світу, але всі спроби виявилися марними. Абетка манускрипту не має візуальної схожості ні з однією відомою системою письма, хоча статистичний аналіз тексту виявив його структуру, характерну для природних, а не штучно створених мов. Експерти-лінгвісти єдині в одному: цей текст не є набором випадкових символів, а несе у собі певний зміст. Тільки от який?

Не зважаючи на те, що ніхто поки так і не зрозумів про що точно йдеться у манускрипті Войнича, жоден із дослідників не має сумніву: якщо колись і вдасться прочитати цю книгу, то нічого сенсаційного на її сторінках точно не буде.

На сьогодні ж відомо одне: ця книга й досі залишається загадкою, як і тоді, коли її було вперше знайдено.

3

Зображення рукопису доступні для перегляду в Інтернеті, а оригінал понад півстоліття зберігається в Бібліотеці рідкісних книг Байнеке Єльського університету (США). Матеріал підготовлений Бібліотекою-філіал №1 Полтавської міської ЦБС.