Управління культури Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради

Найпослідовніший політик в питанні українізації освіти

20.07.23, 15:37

Іван Матвійович Стешенко – Генеральний секретар освіти УНР, засновник Педагогічної академії та Українського народного університету, один з організаторів Української академії наук. Найпослідовніший політик в питанні українізації освіти.

У 1917 році після створення Центральної Ради Іван Матвійович став членом шкільної та очільником редакційної комісії Ради, а з червня того ж року призначений Генеральним Секретарем освіти першого українського уряду. На цій посаді береться за українізацію освіти в Україні.

Головна ідея Івана Стешенка – українська мова в усіх сферах суспільного життя: у державних органах, судах, церкві, театрі та обов’язкове викладання в усіх освітніх закладах українських мови, літератури, історії, географії. Українська національна школи мала стати запорукою виховання свідомих українських громадян. Школа мала стати єдиною, обов’язковою, безоплатною; світською (релігійне виховання – за бажанням батьків).
Іван Стешенко був фундатором Українського народного університету та Академії Мистецтв. Софія Русова, яку Іван Матвійович запросив завідувати в міністерстві відділом дошкільної освіти та дошкільного виховання, згадувала, що саме його зусиллями були організовані селянські гімназії, дуже популярні у людей.

За сприяння Стешенка в УНР з’явилися державні єврейські школи. Він всіляко дбав про розвиток національних меншин, «права яких повинні бути пошановані автономією України».
У січні 1918 р. за поданням Генерального Секретаря УЦР ухвалила два законопроєкти: про скасування імперського закону щодо надбавки вчителям і чиновникам російського походження «за обрусение края» та щодо встановлення посади вчителя українських мови й літератури в початкових, середніх і вищих навчальних закладах усіх відомств.
У своєму виступі на сесії Центральної Ради у грудні 1917 р. він зазначав: «Казенні гімназії на Україні досі вважаються московськими тільки через те, що там учили московською мовою. Учителів-москалів ми не виганяємо, але нехай же вони навчаться української мови, коли бажають працювати на Україні».

Також І. Стешенко наполегливо відстоював курс на створення української національної армії й проголошення не автономії, а цілковитої державної незалежності України.
Наприкінці січня 1918 р. Іван Матвійович подав у відставку з посади генерального секретаря народної освіти – разом з усім урядом В. Винниченка. Однак залишився працювати головним інструктором (генеральним комісаром) освіти, в тому числі й за часів гетьмана П. Скоропадського. Коли більшовики захопили Київ та почали розшукувати міністра з метою стратити його, тож він був змушений тікати та переховуватися.
Вночі проти 30 липня 1918 р. у Полтаві Івана Матвійовича розстріляли двоє незнайомців. Тяжко пораненого перевезли до лікарні, але до ранку він не дожив.
Вбивство Івана Стешенка стало першим політичним вбивством – одним з сотень і тисяч, які згодом практикуватимуть більшовики у боротьбі проти окремих людей і цілих народів. Оточення політика було впевнене в тому, що це помста за впровадження у життя української національної ідеї та українізацію освіти.