Писанка – невід’ємний атрибут великодніх свят.

Чому саме яйцю у давніх слов’ян відводилася роль "посередника" між людиною і навколишнім всесвітом?

Сприйняття Всесвіту співвідносилося у наших предків з образом Світового Яйця, а з усіх птахів саме курка відповідала образу Божественного Птаха, що його зародила.

У той же час у світогляді слов’ян був присутній і інший міфологічний архетип – Світове дерево. Символіку Дерева Життя постійно зустрічаємо в узорах писанки.

Значимість прочитання і кодування цих візерунків неможливо переоцінити. Адже вони свідчать про наявність у наших предків осмисленого і системного світосприйняття навколишнього світу: космосу з космічними об’єктами, духовного світу божеств і людини, які були нерозривно пов’язані з ними по життю.

Якщо говорити саме про писанку, то щоб зберігати магічні властивості, яйце-оберіг має бути тільки живим.

Для виробництва писанок у старовину використовувався чистий бджолиний віск, живий вогонь воскової свічки, рослинні барвники. Особливу роль відводили воді, на якій замішували фарби. За нею ходили до настання зорі, мовчки, потай, брали з 7 джерел або там, де 3 потоки зливаються в один. Така вода називалася у слов’ян непочатою, або «німою».

У стародавніх народних традиціях розписували писанки протягом усього року. В очікуванні немовляти, господиня розписувала їх яскравими квітами і птахами, що символізують чистоту і красу душі, яка ось-ось з’явиться світові.

Для багатого врожаю – в першу і останню борозну поля – закопували писанки з орнаментом із пшеничних колосків і землеробськими сюжетами.

Про процес створення писанки – як прагнення до високого рівня духовної чистоти наших предків, і про пізнання законів природи – як складника Всесвіту. Не випадково на традиційних українських писанках, що зберігаються в етнографічних музеях – точне відтворення архаїчного уявлення про Всесвіт: в широкій частині яйця – піктограми землі, засіяного поля, часто зображені хвилі, які омивають землю, а на верхній частині – «небесне склепіння» з міфологічними птахами і духовними істотами.

Саме сьогодні для нас, сучасників, важливо прочитати ці живі письмена минулих часів. Тому що в них відбито світогляд і духовна істинність людей, що жили тисячоліттями на цій землі. Це те, що і об’єднує всіх нас від Сходу до Заходу в єдиний український народ. У цьому і є для всіх нас те найголовніше, що ми усвідомлюємо, дивлячись на ці твори старовинної народної творчості.

Відеозустріч за посиланнями: