Але якщо повернутися до історії, то не потрібно дивуватися таким методам ведення війни рашистської армії. Масштаби такого звірства та дикунства росіян базуються на багатовіковій історичній традиції. Варто лише згадати події Великої Північної війни в Україні 1708 - 1709 рр., які часто перекручувалися, замовчувалися і, взагалі, перетворилися на суцільний міф російської пропагандистської машини.
Після виступу українського гетьмана І. Мазепи у 1708 році проти Петра І у Великій Північній війні та приєднання українських козаків до союзу зі шведським королем Карлом ХІІ московський тиран кинув проти українського керманича і українського народу усі методи і способи війни з метою деморалізувати українське суспільство, дестабілізувати ситуацію на українській землі, сформувати негативний образ українського керманича
І. Мазепи, прищепивши йому на довгий час тавро «зрадника».
Жорстокі тортури і смерть без будь-якого суду та слідства - ось що чекало на українців, які сміли виступити проти волі московського узурпатора.
Кривава різанина в Батурині (листопад 1708 р.), погроми українських міст та містечок: Маячки, Келеберди, Нехворощі, Переволочної, Царичанки, Старого та Нового Кодаку, знищення Чортомлицької Січі (травень 1709 р.), де «голови луплено, шию до плахи рубано, вішано і інші тиранські смерті задавано, мертвих із трун відкопано, голови їм відрублено, шкури луплено і вішано». Підставою для таких катувань став "Указ войсковой старшине, ушедшей с Мазепой к Шведам" від 1 листопада 1708 року царя Петра І.
А поруч із масовими вбивствами надзвичайні жорстокості над козацькими старшинами та їх сім’ями : батоги, тортури, заслання в Сибір, відбирання маєтностей та земель. «А буде кто по сим нашим, великого государя, указом, забыв страх Божий и присягу свою к нам, великому государю, и целость отчизны своей от него, вора и изменника Мазепы, и от неприятеля нашего не отстанет и к нам, великому государю, не возвратитца во время месяца, то есть декабря по первое число 1708 г., тех объявляем изменников наших и отчизны вашей. И будут их чины и маетности и пожитки их отобраны и розданы верным за службы их. Також жены и дети их взяты и сосланы будут в ссылку. А кто из них пойманы будут, и те, яко изменники, казнены будут смертью без пощады»
Допити і покарання над мазепинців ще довго зі страхом і трепетом згадують не одне століття в українському суспільстві. Запідозрені в прихильності Мазепі, тому що не прибули на військову раду, на якій Петро І новим гетьманом призначив І. Скоропадського, вишукувалися по домах і віддавалися на різні екзикуції, зокрема в містечко Лебедин, що знаходиться неподалік Охтирки, на Сумщині.
Колесування, четвертування, саджання на палю, страта через повішання, відрубування голови, кнутом і шиною, розпеченим залізом…і це не весь перелік знущань та катувань, які застосовували московські варвари до українців у цьому населеному пункті.
Саме в Лебедині, під час військової кампанії в Україні, знаходилася московська похідна посольська слідча канцелярія, а в період з листопада-по грудень 1708 року ще й ставка московського царя Петра І в Україні. Саме тут проводилися слідства та розправи над мазепинцями, була облаштована сумнозвісна лебединська катівня та постав окремий цвинтар, який народ охрестив "цвинтарем гетьманців". Ця земля стала свідком надзвичайної жорстокості та звірств московських військ, де за різними оцінками було закатовано й замордовано близько 900 мазепинців або тих, кого підозрювали у змові з гетьманом І. Мазепою. Це були різні люди починаючи від козацьких сотників, священнослужителів, простих селян до різних торговців, які постачали провіант…Усі ці свідомі і несвідомі мазепинці мали поповнити знання московського уряду про «мазепинську справу». Головною метою таких допитів посольської канцелярії було вивідання інформації про місця дислокації та кількість шведських сил на українській території, найближчих соратників та прибічників І. Мазепи, плани гетьмана та шведського короля Карла ХІІ, ставлення та настрої місцевого населення та козацької старшини до шведського війська, їхнє продовольче забезпечення. Найчастіше допити у такій канцелярії закінчувалися смертним вироком, ніж виправданням.
На сьогоднішній день ще не встановлено точної кількості закатованих українців у Лебедині. Страчених козаків поховали за межами міста поблизу нинішнього Мироносицького кладовища. Петром І на місці поховань було заборонено ставити хрест та наказано вивозити сюди мертву худобу. Пізніше місце поховання страчених козаків назвали «Гетьманським кладовищем», а лебединські козаки насипали в пам’ять полеглих побратимів високу могилу – більше 20 м у довжину і ширину та 4 м у висоту. Могила проіснувала до 1957 р., а потім була зруйнована у зв’язку з подальшою забудовою вул. Пограничної. У новітній час Сумське козацтво, просвітяни і місцеві краєзнавці відшукали місце кладовища гетьманців і насипали могилу вдруге, поставили на ній хрест. 14 серпня 1993 р. священники Сум і Лебедина освятили її та відслужили панахиду по полеглих захисниках державності і волі України.
На жаль, такі масові вбивства мирних жителів ми спостерігаємо сьогодні в Україні під час війни з російською федерацією. У братських могилах поховані сотні останків невинних людей. Віримо у те, що правда переможе і зло буде покаране!
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України