«Мій ти краю, моя ненько, моя Україно!» (Панас Мирний)
11.08.22, 09:03
1872 року у Львові вийшов № 1 відновленого журналу «Правда». У вступі говорилося: «…Нашою програмою є програма народної Русі: «В своїй хаті своя правда і сила і воля!» В чиїх грудях отся наша клича озоветься братнім відгомоном, сього й запрошуєм до спільної праці словом і ділом». П. Рудченко радо зголошується.
У листі до редактора «Правди» Олександра Огоновського Панас Якович писав: «Щирий поклик вашої громади до праці завітав і в нашу глуху сторону, живою одрадою обізвався він у кожній не конче зіпсованій душі, будить надію у серці, порива руки до роботи, голубить одрадну нашу думку. …У кожного забилося серце, проясніли очі, піднялися голови, набирають сили руки, одібравши перші два видання вашої «Правди». Це наше, наше – рідне! – шепчуть уста. Наша мова, наше слово ллється з серця!..
150 років тому П.Я.Рудченко дебютував у журналі «Правда» віршем «Україні» (№ 5, 1872 р.). У серпневому номері «Правди» під цим віршем вперше стояв підпис «Опанас Мирний». В українській літературі з’явився новий письменник – Панас Мирний.
У Полтавському літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного зберігається рукопис цього вірша. Первісна назва його – «Українець».
У вірші письменник виявляє свої почуття до рідного краю: