«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. Я писала її десять-дванадцять днів і не писати ніяк не могла... Я здавна тую Мавку «в умі держала»... У Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка», – писала Леся в листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 року. Здається, що у цей твір вона вклала все своє дитинне зачудування світом… Жанр, в якому була написана «Лісова пісня» – драма-феєрія – тепер називають фентезі.

Пізнавальне та веселе органічно поєдналось у фентезі-квесті бібліотеки-філії №1 Центральної бібліотеки ПМТГ. Все просто: ось так на основі життєпису чи не найславетнішої українки та за мотивами найуспішнішого українського анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня» можна відкривати для себе сторінки української класики. Дівчатка та хлопчики дізнались багато цікавого про Лесю Українку. Що любила, з чого сміялася та за чим сумувала. На кого була схожа за вдачею та зовні. Чим особлива була родина Косачів. Тато та мама, брати й сестри… Мака та Зеїчка або Миша та Лося, а разом – Мишелосіє, а ще Лілінятко, тигри-бомбали – Марця-Уксусик, Микунько та Дроздик – кожна дитина з родини Косачів, а їх було шестеро, мала своє пестливе і дотепне родинне ймення, що випромінювало безмежну любов і ласку. Хто був Лесиним найкращим другом? В які ігри вона грала та чим любила займатись у вільний від навчання час? Яким було те навчання? Коли вона написала свого першого вірша та що це за вірш був?... Як почалася її «тридцятилітня війна» та як сприймала свою недугу Леся?.. Із розповіді поставала весела та мрійлива дівчинка з потаємною вдачею, спрагла до знань, сповнена великої внутрішньої сили та сподівань. Подумалось, що Леся залюбки долучилась би до дійства, що відбувалось у стінах книгозбірні: вгадувала голоси тварин та птахів, комах та стихій, приймала участь у перегонах з повітряними кульками та паперовими стаканчиками, розфарбовувала веселі малюнки-перевертні, шукала відповіді на загадки QR-code квесту та грала у веселі настільні ігри.

Вона й сьогодні надихає нас не боятися бути собою, щиро любити, підтримувати й пробачати, ніколи не опускати рук, радіти життю та мріяти!

Мрії здійснюються, якщо їх здійснювати!