Є прадавні скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління, огортаючи глибинними чарами людську душу. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в тремтливі слова українських пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій – і ви відкриєте незбагненні поетичні таємниці. Ви почуєте голоси ТВОРЦІВ, імена яких розгубила історія… Але їхня безсмертна поезія, ставши народною, і сьогодні квітує на нашій землі.

Три віки ходять пісні Марусі Чурай по рідній землі, три віки любові вже подаровано людям. А попереду – вічність, бо велика ЛЮБОВ і велика творчість – невмирущі.

Чи актуальна Маруся Чурай сьогодні?. Так! Як і три століття тому :

Український поет Іван Хоменко, збираючи матеріали для своєї драматичної поеми «Марина Чурай», знайшов у матеріалах козацького законодавства XV—XVII століть текст вироку, який доводить історичність особи Марусі Чурай. Зміст вироку, стиль і мовні особливості дають підставу вважати його справжнім історичним документом.

Маруся Чурай є історичною особистістю в тому розумінні, яке надає цьому поняттю К. Ясперс: фізичне знищення людей видатних відоме в історії, але вони завжди повертаються, відлунюють у віках, завдяки їм рухається вперед суспільство.

«Маруся Чурай – голос і душа пісенної України» - таку назву має вистава, прем’єра котрої відбулася 30 серпня у Полтавському літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного. Автором сценарію є Юлія Корженко, член Полтавського осередку Національної спілки композиторів України. Виставу презентували в одній із кімнат музею, де започаткували експозицію «Світлиця Марусі Чурай».

Вистава пропонує глядачу іншу «оптику» на життя Марусі. За версією Юлії Корженко, Маруся Чурай навчалася у музичному колегіумі Лейпцига, не труїла свого коханого, а виправдав видатну українську співачку гетьман України Богдан Хмельницький.

Виконавці актори Полтавського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя Катерина Єгоричева, Людмила Тимофєєва та вокально-інструментальний дует «Родичі».

Про що говорить нам славетна полтавка Маруся Чурай сьогодні? Про унікальну властивість історичної пам’яті – здатність до переходу із небуття у вічність