Життя Марії Башкирцевої коротке, мов спалах, але це був спалах генія. Наділена величезною енергією й силою волі, вона мріє про мистецьку кар’єру, світову славу й неймовірні звершення у широкому світі. І не лише мріє, а й заповзято працює над здійсненням своїх намірів.

Вартель – відомий французький професор вокалу – був переконаний, що Марію чекає світова слава співачки. Але стати співачкою дівчині завадила хвороба. У 16 років у неї було діагностовано сухоти, зникає голос, далі слух.
Тому вона наполегливо починає вчиться живопису, за два роки опанувавши семилітній курс у приватній академії професора Жуліана. Працювала Марія наполегливо і вже через рік отримала золоту медаль майстерні. Після цього художниця почала демонструвати свої картини на відомих французьких салонах.

Рік за роком вона завойовувала золоті медалі, славу, визнання і серця парижан. На її реалістичних картинах присутні звичайні люди з її часу, прості життєві ситуації, які нікого не залишали байдужим.
У її спадщині – понад 150 робіт: малюнки, ескізи, полотна, пастелі, скульптурні етюди. Більшість із них загинули під час Другої світової війни. Усе ж є полотна, які можна побачити в музеї Орсе, Національному музеї Люксембургу, музеї Жюля Шере у Ніцці.

На Україні залишилося тільки три картини Марії Башкирцевої: в музеї Харкова, Дніпра та Сум, альбом ранніх малюнків в Полтаві.
Уже після смерті вийшов «Щоденник» Марії, який став бестселером. Адже сама Марія хотіла цього: «Читайте, добродії, і вчіться! Цей щоденник – найкорисніше і найповчальніше чтиво у світі з-поміж тих, які були, є і будуть. Ось життя з усіма його найменшими подробицями, ось жінка з усіма її думками і надіями, розчаруваннями, неподобствами, привабами, печалями й радощами. Я ще не зовсім жінка, але я виросту. Моє життя без щонайменших прикрас і брехні можна буде простежити від дитинства до смерті…».

У 1980-х роках знайшли оригінали її щоденників, і виявилося, що, готуючи їх до друку, родичі зробили багато виправлень, а деякі розділи взагалі вилучили. Найімовірніше, щоб приховати сімейні таємниці. Повний текст, а це 16 томів, було видано у Франції.

На жаль, «Щоденника» Марії Башкирцевої українською мовою ще немає. Але є цілий ряд цікавих книг про неї, про які йшла мова на заході.
Український літературознавець Михайло Слабошпицький видав роман-есе «Марія Башкирцева», він перевидавався декілька разів. У фонді бібліотеки є видання за 1986 та 1987 роки. Цікаво, що користувачка Березовська Альвіна прийшла на захід з книгою 2008 року видання та ще й дарчим підписом самого автора.