Валерій Брюсов

23 листопада виповнюється 160 років (за іншими даними – 162) з дня народження Марії Костянтинівни Башкирцевої – художниці, скульпторки та мемуаристки.

Родина Башкирцевих виїхала зі свого маєтку на Полтавщині до Франції, коли дівчинці було трохи більше 10 років. З дитинства Марія грала на арфі, роялі, мандоліні, гітарі, прекрасно малювала і ледь не стала оперною співачкою. Але обрала живопис. Вона прожила лише чверть століття (та й то не сповна), але цього було достатньо, щоб стати зіркою свого часу.

Прижиттєва популярність Марії була такою, що злостивці почали розповсюджувати чутки, буцімто вона містифікує публіку, і справжні автори доробків – інші.

Але ще більшу славу їй приніс «Щоденник», який Башкирцева вела понад 10 років. У ньому серед іншого писала: «Якщо не помру молодою, я сподіваюся залишитися в пам’яті людей як велика художниця... Але якщо я помру молодою, то хотіла б видати свій щоденник – він не може не бути цікавим».

На жаль, здійснилось друге.

Марія померла від туберкульозу та була похована на цвинтарі Пассі поруч з Грімальді, Дебюссі, Мане і нащадками Талейрана. Таким трагічним чином втілилося її прагнення: «Щоб не сталося, завжди потрібно бути в гарному товаристві».

Частково цей фоліант побачив світ у Парижі 1887-го – майже за три роки після її смерті. І одразу став сенсацією. Згодом його переклали усіма європейськими мовами, опублікували в США. Резонанс був такий, що книгу називали «найгучнішим твором XIX століття».

106 грубих рукописних томів загальною кількістю більш як тисяча аркушів стали просто культовими для мистецької богеми. Для всіх тих, хто свідомо замуровував себе в Мистецтві, відмовляючись від приватного життя, заради Досконалості.

Бібліотекарі бібліотеки-філіалу № 1 Полтавської МЦБС пропонують переглянути відеоетюд «Ось мої мрії, мої мрії…» – рядки зі щоденника української мисткині.

Оригінал щоденника Марії Башкирцевої зберігається у Парижі, у відділі рукописів Національної бібліотеки.