Любов до дітей – невід’ємна складова життя Володимира Короленка

01.06.21, 10:37

Любов Володимира Галактіоновича Короленка до дітей якнайширше розкрилася в цікавій зворушливій історії. В листі до доньки Наталії від 16 липня 1915 року Короленко розповідає: «..У нас новина. Вчора ще засвітло, в дощ я почув, сидячи на балконі крик дитини. Вийшов поглянути та побачив біля наших дверей немовля...Звичайно, відразу взяв його на руки і поніс до кімнати…Розпочалися клопоти, зігріли молока, нагодували, поклали спати». Хлопчик був хворим, погано переносив штучне вигодовування. За ним спостерігав, по проханню самого Короленка лікар Будаговський, у якого письменник винаймав помешкання. Вночі дитина була неспокійна, весь час кричала. Володимир Галактіонович рано вранці приходив в кімнату доньки Софії та брав дитину до себе, щоб дати доньці відпочити. На сімейній раді було вирішено не віддавати дитину в дитячий притулок, а влаштувати її так, щоб бути спокійними за її долю. Короленко планував їхати на лікування на Кавказ. Чутки про підкинуту дитину розійшлися по місту. Одна знайома Володимира Галактіоновича не мала своїх дітей та жила разом з дорослим племінником, запропонувала письменникові взяти тимчасово хлопчика до себе, до його повернення з Кавказу. В листі до доньки Наталії письменник відмічає: «Наш малюк поправляється…Хлопчика віддали до вересня в хороші руки». Коли Короленко повернувся з Кавказу, то з’ясувалося, що люди які взяли дитинку до себе, встигли за цей час так прив’язатися до маленького, що побажали усиновити його. Хлопчика назвали Володимиром.