Lost in Translation, або що втрачено в перекладі?..

30.09.21, 09:44

«Досить, щоб одного дня кудись зник останній перекладач, і всі національні спільноти зі своїми літературами і культурами, зі своїми історіями і міфологіями дуже швидко перетворяться на клінічних шизофреніків, які бурмотітимуть собі щось під ніс кожен біля свого вікна. Аж доки не замовкнуть остаточно…», – говорить поет та літературознавець Остап Сливинський. А ще він той, хто мусить уміти мовчати, даючи можливість говорити іншому. Він – перекладач.

Коли йдеться про історію українського перекладу, то це були ніби постаті-планети, які не укладалися в єдину галактику… Лише декілька імен з цього пантеону: Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Микола Зеров, Максим Рильський, Микола Лукаш, Борис Тен, Соломія Павличко…. Вони переклали українською безліч світових шедеврів, аби вітчизняний читач розширив свої літературні горизонти. Нині ж, перекладацькі школи лише починають формуватися навколо харизматичних знавців мов, які не лише видають переклади, а й викладають у вишах, поширюючи інтерес до цієї справи серед молоді. Утім, самітники за своєю натурою і за характером роботи, перекладачі часто працюють ізольовано, рідко обмінюючись досвідом.

Для Остапа Сливинського абсолютним символом фаху є «скляна кабінка синхронного перекладача десь за спинами аудиторії, цей трон анонімного повелителя значень, якого ніхто не бачить, але всі чують. За всіх разючих відмінностей ця кабінка має одну суттєву спільну рису з келією середньовічного тлумача: перекладач у ній сам… Перекладач – особа не публічна. Його суспільна позиція не надто змінилася від часів Середньовіччя, коли він довгими тижнями й місяцями сліпав над книгами в скрипторії, дозволяючи собі хіба що залишити в рукописі скромну приписку та ініціали. Завершивши роботу, виходив на білий світ, мружачись, і йшов собі, ніким не впізнаний».

Статус перекладача – один із найменш престижних у книжковій справі. «Коли твір подобається, хвалять автора, коли ні – сварять перекладача», – гіркуватий жарт, який люблять повторювати перекладачі художньої літератури.

Як перекласти французький модерний поетичний текст? Як висловити українською англійські, німецькі чи… слова, що майже не піддаються перекладу? Як інтерпретувати українською сюрреалістичний текст-опис? Як?..

Non verbum e verbo, sed sensum exprimere de sensu («Передавати не слово в слово, а смисл в смисл»), - заповідав святий Ієронім Стридонський, патрон усіх перекладачів, а заодно й археологів, архівістів, енциклопедистів, студентів, бібліотекарів та бібліотек.

Щороку в останній день вересня святкують День перекладача. Тож щирі вітання з професійним святом!

І оглядачі, і перекладачі, і видавці, і продавці книг, і бібліотекарі в останні роки говорять про привід для оптимізму: в Україні розвивається читацька громада, до якої видавці змушені прислухатися. І приклад успішних україномовних видань заохочує до нових перекладів та публікацій. А бібліотекарі бібліотеки-філіалу № 1 Полтавської МЦБС запрошують усіх поціновувачів читання до міських книгозбірень.

Lost in Translation, або що втрачено в перекладі?.. Ні, нічого не втрачено!

Читаймо, бо ми того варті!

P.S. Якщо ви – публічний промовець, то не матимете уважнішого слухача, ніж ваш перекладач. Якщо ви автор, то ніколи не знайдете прискіпливішого читача. ніж ваш перекладач. Якщо ви читач, то… читайте, бо ви того варті!