Десь на світі є Блакитний Птах щастя, що дарує людям радість… Напередодні Різдва, коли можливе будь-яке диво, на прохання Феї, двійко дітлахів вирушають на пошуки того дивного птаха, аби врятувати маленьку хвору дівчинку…
«Зазвичай нам не вистачає не самого щастя, а вміння бути щасливим».
29 серпня 1862 року в старовинному бельгійському місті Ґент, у заможній фламандській родині народився Моріс Полідор Марі Бернар Метерлінк… Майже в той самий час відомий французький літературний критик Іпполіт Тен дещо зверхньо зауважив, що «бельгійської літератури майже не існує». Але, як це часто буває, цей поквапливий вирок життя незабаром спростувало, і спростувало найпереконливішим чином. І саме Моріс Метерлінк став тим письменником, який разом зі своїми земляками-сучасниками Шарлем де Костером та Емілем Верхарном підніс бельгійську літературу до світових вершин…
Найкращі дні свого життя, як стверджував сам письменник, він провів у заміському будинку неподалік Ґента. Його батько тримав нотаріальну контору, а у вільний час захоплювався садівництвом. Великий сад із фруктовими деревами, вуликами та запашними квітами, галасливі ігри з однолітками, магічний канал Тернезен, яким Моріс із братом прогулювалися на легеньких човниках, – залишили у пам’яті найсвітліші спогади…
«Ми живемо сумно й безбарвно. Ми втратили в житті щось дуже важливе й цінне для нас. Ми не бачимо довкола нічого прекрасного, не цінуємо того, що поруч із нами. А головне – не піднімаємо наші голови вгору й не бачимо високого ідеалу. Живучи у світі буденного, ми забули дорогу до невідомого – прихованого смислу, який, незважаючи на всі негаразди й протиріччя, усе ж таки має наш світ».
…Здавалося б, усе складалось якнайкраще: 1885-го року Моріс Метерлінк вирушає до Парижа – вдосконалювати у Сорбонні знання з юриспруденції. Насправді ж своє подальше життя, всупереч сімейній традиції, він мріє пов’язати з літературою. За сприяння знайомого родини, письменника-символіста Жоріса Гюїсманса, у будинку якого зупиняється Метерлінк, юнак близько сходиться з провідними французькими поетами-символістами, долучається до популярного серед митців товариства «Плеяда»… Проте по закінченні навчання він змушений повернутися до рідного міста: деякий час працює у батьковій фірмі, та більшість адвокатських справ, які вів Моріс Метерлінк, провалилися. А от на літературній ниві йому щастить: потайки невдаха-юрист друкується у паризьких літературних журналах, а 1889-го видає свою першу збірку віршів «Теплиці» і драму «Принцеса Мален». Успіх закріпили інші символістські п’єси: Метерлінк стає справжнім першовідкривачем у царині нової драми, яку критики схарактеризували як «драматургія мовчання, натяків і недомовок». Варто зауважити, що бельгійці назагал вирізняються якимось специфічним національним містицизмом, схильністю до інакомовлення, символізації навколишнього світу, а також релігійністю, яку католицькі священики навіть визначили як їхню національну рису. На жаль, у рідному Генті читацька публіка не сприйняла п’єси колишнього адвоката, який став об’єктом для глузувань.
1896-го року Моріс Метерлінк переїде на Південь Франції, побереться з відомою театральною примою, розводитиме бджіл на пасіці біля Булонського лісу, перекладатиме Шекспіра й Новаліса, вивчатиме праці містиків і природознавців, придбає автомобіль, битиметься навкулачки з чемпіоном світу… У ці роки з’являються його природознавчі есеї, одна за одною виходять нові п’єси, а 1908-го – філософська п’єса-казка «L’Oiseau bleu», яка стала вершиною творчості і своєрідною візитівкою письменника. Після «Блакитного птаха» Метерлінк напише ще чимало творів, але вони не дорівняються до попередніх... Буде всесвітнє визнання і Нобелівська премія 1911 року, звання графа й академіка в Бельгії та Франції, заокеанські мандрівки, чарівна садиба біля Ніцци, громадсько-політична робота.
Коли Метерлінку виповнилося 52 роки, розпочалася Перша світова війна – він пробував записатися у військо, та через поважний вік йому було відмовлено. Він пише патріотичні есеї, аналітичні статті, проводить антивоєнні конференції, зі своїми філософськими розвідками подорожує по всьому світові. Усі зароблені кошти письменник віддає у фонд оборони… Друга світова війна наздогнала Метерлінка, коли він був у Португалії. І знову, як у 1914-му, він виявив бажання піти до армії, та 77 – вік поважний, Не бажаючи повертатися на окуповані території, письменник переїхав до США. до Франції ж повернувся лише у 1947 році. Останнім твором Моріса Метерлінка стала автобіографічна книга «Блакитні бульбашки (Щасливі спогади)», написана у 1948 році. Помер видатний письменник 6 травня 1949 року у власному маєтку в мальовничій Ніцці…
Після марних пошуків Блакитного Птаха Тільтіль і Мітіль таки знаходять його. Але де? У себе ж удома! То, виявляється, можна було й не вирушати в мандри, а просто уважніше придивитися до всього того, що поруч: «У кожному домі, де вміють бачити, свято щодня!». Можливо, це заклик не лише до поцінування блаженства сімейного затишку, а й до всього людства – про поцінування того, що воно має – життя на планеті Земля? Хтозна, бо ж і символ є невичерпним у своїй глибині, а небо навіть у XXI столітті може здатися лише помахом крила Блакитного Птаха...
Цей допис у рамках проєкту «Літературні ювілеї Європи» підготували бібліотекарі бібліотеки-філії №1 ЦБ Полтавської міської територіальної громади.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України