Її книжки – для тих, хто вірить у мрії і часом підносить погляд до зоряного неба: ану ж там з’явиться комета, яка несе відповіді на запитання – у кожного свої. Її книжки – для тих, хто втратив віру у буденну магію й забув, що «найголовнішого очима не побачиш»… Переможниця та лауреатка кількох престижних італійських літературних премій, авторка понад двадцяти книжок для дітей і підлітків, дві з яких увійшли до міжнародного каталогу «Білі круки», і просто знавець дитячих сердець, Анджела Нанетті вміє писати про складні й важливі теми глибоко, чуттєво й дуже метафорично. Мало хто вміє зазирнути в душу дитини так глибоко, як це робить вона.

Першу повість Нанетті, «Спогади Адальберто», 1985 року було відзначено національною премією Андерсена, а критики охрестили її «початком нової італійської літератури для дітей і підлітків». Уже тоді авторка показала, що чудово знається на тонкощах дитячої психології та має рідкісний дар природно й невимушено писати про складні речі, як-от життя і смерть, дорослішання, пізнання себе, проблеми у стосунках із батьками й друзями… а часом просто вміє бачити за деревами ліс. У її творах багато легкої іронії, дотепів і тонкого гумору, а мова насичена аж ніяк не банальними метафорами. Найвідомішою з майже 30 книжок Нанетті стала повість «Мій дідусь був черешнею», перекладена понад 20 мовами. Популярність здобули також багато інших її творів. Про що вони всі? Про ГОЛОВНЕ! Письменниця відчитує в дитячих серцях найсокровенніше, про що говорить дуже тихо й обережно, водночас дуже промовисто й щемко. Її слова закарбовуються в серці й ще довго не відпускають. Авторку відзначено численними преміями не лише в Італії, а й за кордоном, а у 2013 і 2014 роках її було номіновано на здобуття Меморіальної премії імені Астрід Ліндґрен.

«І як розповісти про те щастя? Воно ж бо не зіткане зі слів, а невловиме й невідчутне на дотик, легке й майже незриме, наче дим».

За свідченням італійських мас-медіа, Анджела Нанетті пильно оберігає своє приватне життя і з журналістами спілкується нечасто. Вона народилася 8 листопада 1942 року у місті Будріо. Навчалася у школі та коледжі Болоньї, здобула освіту за спеціальністю «Середньовічна історія». Далі вчилася на філологічному факультеті Болонського університету, опісля працювала в різних навчальних закладах, а з 1995 року зосередилася суто на літературній діяльності.

Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філії №1 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.

Твори Анджели Нанетті – в фондах міських книгозбірень. Долучаймося до читання! Повертаймося в дитинство з його можливістю неможливого і нагадуванням про те, що дива існують поряд з нами, і що, попри сум, несправедливість та розпач, ми таки зуміємо їх побачити, якщо тільки відкриємо до них серце.

Українському читачеві італійська письменниця наразі відома повістями «Мій дідусь був черешнею», «Чоловік, який вирощував комети» та «Містраль» в органічному й поетичному перекладі Андрія Маслюха і неповторному оформленні Анастасії Стефурак. Попри сюжетні відмінності між творами, вони про одне: про родинне коріння й пам’ять, втрату і пошуки, відданість мрії і вміння чекати, про щирість, справжність і потребу бачити не очима, а серцем. Книжки Нанетті хоча й торкаються болісних тем – смерть, втрата, самотність, зневіра – сповненні світла й щастя, що розливаються кожною клітинкою тіла. Її герої – дорослі й діти – це завжди люди серця, які попри будь-які негаразди вміють відшукати свою зірку на небі й почути, як сміються дерева