А що залишиться на потім, Якщо вогонь дотліє? Ти скажеш: «Тільки попіл…» А я скажу: «Надія…»
«Леонід Талалай був прекрасною людиною і талановитим поетом. Він був товариським, добрим, приязним і завжди посміхався. Леонід постійно жартував і любив декламувати свої вірші. Серед письменників він мав багато друзів, які можуть сказати про нього лише добрі слова», - згадує Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменників. Леонід Талалай народився 11 листопада 1941 року в селі Савинці Харківської області в родині колгоспників. Вірші почав писати у 5 класі, з 15 років друкувався у горлівській міській газеті «Кочегарка». Служив у ракетних військах, де отримав велику дозу опромінення. Як згадувала його дружина: «Лікарі навіть діагнозу поставити не могли. Готувався до найгіршого. Це видно і з його поезії того часу. Але поступово, працюючи над собою, одужав». Після армії підробляв у колгоспах Харківщини та Полтавщини - влітку будував корівники та свинарники, а взимку займався творчістю. До Києва Талалай переїхав 1976 року. Видав 17 поетичних книг. За збірку «Вибране» був удостоєний Державної премії України ім. Шевченка. Бігло літо по воді І летіло в тихім небі, Залишаючи в гнізді Тільки спогади про себе.
Леонід Талалай прожив щасливе життя. Він жив як справжній поет: любив подорожувати, рибалити, ніколи не ставив гроші на перше місце. Статки мав малі. Казав: «За все треба платити. За свою свободу плачу нестатками». Останні роки йому допомагали друзі. Від грошей не відмовлявся. Казав: «Спасибі. Відтанцюю», - розповідав Михайло Слабошпицький. В останні роки його поезії стали брутальними та страшно гіркими, як саме життя. Його остання добірка в «Літературній Україні» вийшла потойбічною. Здавалося, що він у тих віршах прощався. Всі, хто їх читав, говорили про якесь погане передчуття. Отак би йти і йти за плугом, іти, зникаючи за пругом, іти, не думаючи гірко, що вже позаду світлий день, і не помітити, як зірка в глибоку борозну впаде.
Твори глибокого лірика з ясним і філософськи проникливим поглядом на життя чекають на вас в бібліотеці-філії №5 Центральної бібліотеки ПМТГ.