Цикл зимових свят, який починається Введенням, що припадає на 4 грудня, триває аж до перехідних свят, які сповіщають про близький прихід весни, – Стрітення та Обретіння. Найголовнішим же взимку є Різдвяний цикл свят – від Святвечора до Водохреща – саме у ньому найбільше обрядодій, що мали забезпечити здоров’я, щастя та достаток на весь рік. І якщо Святвечір в українських сім’ях традиційно відзначали у тихому сімейному колі – готували дванадцять страв і носили хрещеним вечерю, то після Різдва наступали святки: час веселощів, імпровізованих вистав і масок.
В тому, що традиції святочного маскараду в Україні не менш цікаві, ніж британський Хеловін чи італійська комедія дель Арте, на власні очі могли переконатися другокласники ЗОШ № 11, які завітали до бібліотеки-філіалу № 1. Разом з науковими співробітниками Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та Полтавської МЦБС хлопчики й дівчатка долучились до містичного дійства, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів: водили Козу та маланкували. Пригадали народні звичаї та традиції святкування, дізнались хто така Маланка та навіщо водять Козу, грали в ігри та гуртом співали-щедрували, а ще – власноруч робили нитяну Козу, іграшку-оберег.
Козу водили, Козу робили.
Пісні співали, в ігри грали.
Щастя та здоров’я всім бажали!!!
P.S. За прадавньою легендою, щоб урятувати новонарожного сина від злої Мари, Божа Мати перевтілила його у козу. Кожного Різдва Богоматір обертатиме на козу своє дитя аж до кінця світу, допоки не скінчиться боротьба світлих і темних сил. Так із язичницького символу родючості коза поступово перетворилася на одного із символів Ісуса Христа… На святках Коза, як і належить домашній худобі, ніколи не ходила сама. Її водила юрба ряджених «козоводів», що йшли від хати до хати, щедруючи і розігруючи невеликі вистави. З часів Київської Русі основними маскарадними персонажами були тотемічні тварини – Ведмідь, Корова, Вовк, Лисиця, Кіт. Пізніше в ритуальних дійствах колядників з’являлося все більше християнських та сатиричних мотивів: колядники розігрували біблійну історію народження Христа, а також ставили імпровізовані п’єси, де висміювали недоліки суспільства. Серед персонажів стали зустрічатися Баба, Циган, Єврей, Поляк, Шинкар із Шинкаркою, Піп-п’яничка, Старець Савочка, Чернець, Молодиця, Запорожець, Чорт, Солдат. Зазвичай, після свят маски викидалися, бо залишати у себе маску вважалося гріхом.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України