10 листопада у бібліотеці-філії №4 відбулася творча зустріч із полтавською поетесою Юлією Манойленко, дев’ята книга якої нещодавно вийшла у видавництві «Дивосвіт».

У чому особливість збірки поезій «ОблачЕння суцвіть»? Читаючи вірші Юлії Манойленко – просто їх відчуваєш. У них і легкість, і наповненість, і мудрість. Якщо починаєш читати один рядок, то обов’язково дійдеш до останнього, а можливо, повернешся знову. Це велика магія слова, яка дана не кожному.

Впевненим голосом поетеси лились поетичні рядки, які знайшли свою дорогу до кожного присутнього в залі людського серця.

Всі поезії Юлії Манойленко, не важливо, чи то із першої збірки «Наречена вітру», чи презентованої під час зустрічі, на перший погляд, ніби окремі одна від одної. І водночас, цілісні, бо об’єднує їх любов авторки до світу, зокрема – до рідної землі, до краси природи, до пам’яті роду, до історії, до Бога.

Головне, що кожен рядок несе неповторність і небуденність, всі емоції і всі прояви людяності, а ще – безмежну Любов і віру в Добро.

Звичайно ж, говорили про Григорія Сковороду, 300-ліття від дня народження якого відзначаємо в цьому році. «Люблю Григорія Сковороду, зараз багато працюю з матеріалами про його життя і творчість. Можливо, тому так близько відгукуються його погляди у моєму серці».

«Я відчуваю тепло ваших сердець і виникає непереборне бажання спілкуватися з вами – ділилася думками гостя. – Ви відчуваєте те, про що я пишу, і це нас зближує».

Щиро й відверто розповідала Юлія про свої книги, власні мрії та майбутні творчі наміри. Щедро ділилася своїм талантом.

***

Ви мовчите й мовчанка Ваших слів,

Цвіте барвінком, зорить ніжно хмелем.

Пливе світанком по святій землі,

В минулому зоставивши пустелю.

Слова по небу з чумаками йдуть,

І котять Віз, і гомонять із Богом.

У баби Варки стелиться огуд,

Зародять огірки коло порогу.

Де оживає радістю сагА,

З туманами душа чиясь витає.

Ви мовчите, бо проступила грань,

Коли кохання називають раєм.