Ім’я видатного українського художника, письменника, громадського діяча Василя Лопати вже тривалий час привертає до себе увагу української і світової громадськості. І тепер його роботи стали окрасою колекції музею «Полтавської битви». Всього було подаровано 51 робота народного художника України, якими тепер пишається наш заклад.

У доробку Василя Лопати — близько 700 творів образотворчого мистецтва, 75 проілюстрованих видань, оформлення української гривні, дипломатичного й українського паспортів.

Творчість Василя Лопати — це художнє осмислення, насамперед, української історії, а на її тлі — нашого буття, величних діянь свого народу, суспільно значущих та історичних постатей. Непересічний талант художника виявився при ілюструванні української поезії, прози, драматургії, фольклору. Це графічні цикли: «Маруся Чурай» Л. Костенко, «Людолови» З. Тулуб, «Прапороносці», «Таврія» О. Гончара, «Полтава» О. Пушкіна, «Кобзар» Т. Шевченка, «Українські балади», «Українські народні казки», «Українські народні думи», «Слово о полку Ігоревім», «Страшна помста» і «Тарас Бульба» М. Гоголя, «Життя і творчість Г. Сковороди» та інші. У цих творах Василь Лопата — не лише виконавець ілюстрацій, він — творець. Графічний світ, рухомий його фантазією, самостійно й органічно співіснує з літературним. Його творчість увібрала найсуттєвіше, що є в національному характері.

Василь Іванович Лопата народився 28 квітня 1941 року в селі Нова Басань Бобровицького району на Чернігівщині. Інтерес і потяг до мистецтва виявився у В. Лопати ще в ранньому дитинстві. Він на відмінно закінчив Ново-Басанську середню школу. Закінчив зоотехнічний технікум. Після служби в армії вступив до Київського державного художнього інституту, який закінчив у 1970 році. Шість років занять завершилися високо оціненою дипломною роботою — блискучим циклом з десяти дереворитів на тему українських народних дум. Василь Лопата дістав серйозну академічну мистецьку освіту. У Київському художньому інституті він вчився у майстрів графіки Василя Касіяна і Михайла Дерегуса. Продовжує працювати в галузі книжкової і станкової графіки. Майже одразу по завершенні освіти вступив до Спілки митців України (1971 р.), а в 1979 р. був удостоєний звання заслуженого художника України.

Більше року (1973) було віддано єдиній в українській графіці серії кольорових (у 8-9 дошок) ліногравюр «Українські народні думи».

П’ять років (1987—1992) присвятив художник ілюструванню “Кобзаря” Тараса Шевченка, за що 1993 року отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Ліногравюри-ілюстрації до «Кобзаря» тепер прикрашають колекцію музею «Полтавської битви».

Утім Василя Лопату в Україні знають більше як художника, який займався розробкою ескізів для національної валюти. Нині українська гривня визнана спеціальною комісією з естетики Міжнародного фінансового банку найкрасивішою грошовою одиницею.

Не менш цінним екземпляром для нашого музею є гравюри Василя Лопати, які автор розробляв як ескіз для української гривні – це зображення гетьмана Івана Мазепи та князя Володимира Великого.

Як відомо, робота над створенням національної валюти розпочалася ще у квітні 1991 році, коли творчому колективу українських художників та графіків було запропоновано розробити ескізи нової української валюти. Василь Іванович вже тоді виконав портрет гетьмана України Івана Мазепи, хоча йому сказали, що час ще не настав для цієї постаті. Однак після проголошення Акту незалежності України у серпні 1991 року саме ескізи Василя Лопати були відібрані і затвердженні.

Ескіз портрету гетьмана І. Мазепі - погрудне зображення. Одягнутий у жупан. Зверху в районі коміра присутня прикраса у вигляді брошки. Поверх жупану одягнутий кунтуш, обшитий хутром.

За час свого існування купюра номіналом 10 гривень із зображенням І. Мазепи кілька разів змінювала свій колір, розмір тощо. Неодноразово точилися дискусії щодо зображення гетьмана, яке створив художник, адже воно було не схоже на традиційне, яке поширювалося в літературі. Однак робота В. Лопати над створенням образу гетьмана була кропіткою. Художник розробив декілька варіантів портрета. Він намагався створити власний мистецький образ, перед цим ознайомившись із відповідною науковою літературою, присвяченою іконографії І. Мазепі, з багатьма описами його зовнішності. І слід відмітити той факт, що керуючись своєю творчою інтуїцією Василь Іванович вибрав орієнтиром для створення власного портрета гравюру М. Бернінгрота, створену ще за життя гетьмана.

Не менш цікавим є портрет князя Володимира Великого, яке прикрашає купюру номіналом 1 гривня. Василь Лопата зобразив князя Київської Русі одягнутого в сорочку, горловина прикрашена орнаментом. Поверх сорочки одягнута накидка, застебнута на правому поясі на фігурну застібку – фібулу.

Гривні друкувалися в Канаді. Для виготовлення купюр використовувалася комбінована техніка – гравюра на сталі і літографія. Гравером купюр був Ів Беріл. Портрет Володимира Великого зроблено Івом Берілом на Кенедієн Бенк Новт Компані з оригіналу Василя Лопати.

Представлена колекція народного художника України і серіями кольорових ліноритів до «Українських народних дум» (1981 р.). Це роботи, які яскраво відображають життя і побут українців, їх історію. Його гравюри, крім глибини змісту, яскравості почуття, мають ще й витончену красу, виконані з блискучою віртуозністю. В них хочеться вдивлятися, милуватися красою ліній. Вони завжди дають високу естетичну насолоду глядачам.

З особливим натхненням графік опрацьовує численні сюжети за творами письменниці Зінаїди Тулуб «Людолови» (1971 р.), Валерія Шевчука «Побратими» (1972 р.). У видавництві “Веселка” за власною ініціативою, не розраховуючи на гонорар, замість двох виконує шістнадцять ксилографій до роману В. Шевчука “Побратими”. За цю роботу митець отримує кілька вагомих відзнак, цього ж року Василь Лопата стає членом Спілки художників України. У його роботах відчувається дивовижна послідовність творення світлоносного середовища, неповторний ліризм з розлогою гамою вібруючої душі майстра.

Пантеон образів, створених В. Лопатою, розкриває нам власну історію в станковій графіці, в ілюстраціях, у ліногравюрах, історію величну і трагічну водночас, історію нації, яка перенесла і великі піднесення, і великі страждання, історію захоплюючих перемог і нищівних поразок.