Класика з посмішкою. Кальман Міксат

19.11.20, 11:49

Кальман Міксат (1847–1910) визнаний угорський письменник. Його романи видаються великими тиражами і перекладаються багатьма мовами світу. Окремі з них українською мовою переклали Іван Франко та Марко Черемшина.

Творчість Кальмана Міксата наповнена добродушним гумором, часто сумним або іронічним, колоритними персонажами, в яких читач легко впізнає себе та своїх сусідів, яскравим сюжетом з детективною родзинкою, яскравими описами природи.

В своїх творах Міксат ніколи не нав’язує свою думку, не моралізує, в них завжди є місце коханню. «Брати-словаки», «Лохінська травичка», «Два жебраки студенти», «Розмовляючий кафтан», «Дивний шлюб», «Хто кого обскакає», «Чорне місто» та інші твори угорця вчать нас шукати прекрасне у повсякденні та бути готовими змінювати світ.

Теодор Рузвельт був настільки захоплений романом «Парасолька святого Петра», що в ході своєї поїздки по Європі 1910 року, провідав Кальмана Міксата і засвідчив своє шанування.

Головною інтригою роману є пошук зниклого спадку, який хитромудро сховав від жадібних родичів старий Пал Грегорич. Розшукуючи скарб, молодий адвокат Дюрі Вібра, позашлюбний його син, знаходить щось цілком інше, потрапляючи при цьому в чудернацькі й веселі пригоди. Карколомний сюжет, іскрометний гумор та невимушена мова оповіді не дадуть читачеві відірватися від книжки до останнього рядка. Недаремно роман — один із найпопулярніших творів класика угорської літератури.

До вашої уваги уривок з твору: «Будинок Мравучанів з привітним ганком і усміхненими вікнами знаходився всього в кількох кроках, але був би ще ближче, якщо б перед ратушею не утворилася велика калюжа, через яку доводилося згортати до корчми. Втім, ця калюжа теж була необхідна, і всі в Бабасеці ставилися до неї з повагою, бо в ній плавали міські гуси, по краях її валялися поросята і, нарешті, при пожежах з неї черпали воду пожежні. Я вже не згадую про те, що вона була притулком всіх міських жаб, які давали чудові концерти місцевим жителям.

Отже, калюжа була потрібна, її охоче терпіли, як явище загальнокорисне, і коли одного разу головний інженер комітату Янош Непомук Брункус, проїжджаючи повз, вказав міській управі, що вибоїну біля ратуші було б засипати, інженера підняли на сміх».

Прочитали? Чи не нагадує вам цей опис ще одну знамениту ковбаню : «Як будете ви підходити до майдану, то вже, певне, спинитесь на якийсь час помилуватися краєвидом: там стоїть калюжа, дивовижна калюжа! Єдина, яку тільки вдалося вам бачити на віку! Займає вона мало не весь майдан. Прекрасна калюжа! Будинки й будиночки, що здалеку можуть здатися копицями сіна, обступивши навкруги, дивуються з краси її». Микола Гоголь «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».

Читайте, змінюйтесь на краще!