Картини, що надихають

20.01.22, 08:45

Живопис, література й кіно завжди були тісно пов’язані й не раз надихали одне одного. Режисери запозичують з картин не тільки ідеї та естетику, а й кольори, загальний настрій та цілі візуальні теми, або використовують шедеври живопису як своєрідні мудборди для майбутнього фільму. Так само часто письменники створюють свої книги, надихнувшись тим чи іншим полотном або роблячи його об’єктом, навколо якого крутиться сюжет. Працівники сектору соціокультурної діяльності центральної бібліотеки підготували пізнавальну інформацію про синтез різних видів мистецтва.

1. «Біля Навислої скелі» Вільям Форд

Достеменно невідомо, що саме – картина англійського художника Вільяма Форда «Біля Навислої скелі» чи неймовірна й разом з тим гнітюча австралійська природа – стало натхненням для роману Джоан Ліндсі «Пікнік біля Навислої скелі», але вплив полотна на візуальну складову екранізації цієї книги важко не помітити.

Сюжет роману до його авторки прийшов чи то уві сні, чи то в маренні, і Пітеру Віру, режисерові фільма, знятого на основі книги, вдалось прекрасно передати цю невловиму атмосферу. «Пікнік біля Навислої скелі» розповідає про таємниче зникнення трьох школярок елітного пансіонату та їхньої вчительки під час пікніка з нагоди Дня Святого Валентина. Знятий у 1975-му, цей фільм став першою ластівкою Нової хвилі кінематографу Австралії. Його й досі справедливо вважають найкращою австралійською стрічкою.

2. «Будинок біля залізниці» Едвард Гоппер

Через тривожність і гнітючість, якими наповнив свою картину «Будинок біля залізниці» ще один американський художник-реаліст Едвард Гоппер, це полотно не сплутаєш із жодним іншим.

«Будинок біля залізниці» став натхненням для Терренса Маліка в його «Днях жнив» та, особливо, для Альфреда Гічкока в «Психо». Режисер не тільки відтворив споруду з полотна Гоппера (на це, до речі, пішла більша частина бюджету стрічки), а й запозичив звідти загальну атмосферу. А головного героя Нормана Бейтса Гічкок хотів бачити таким, наче він зійшов з картини художника.

3. «Щиглик» Карел Фабріціус

Зображений на картині нідерландського художника Карела Фабріціуса щиглик у XVII ст. був популярною хатньою твариною, адже ці птахи чудово піддавались дресируванню. Полотно з прикутим до годівниці щигликом особливо цінне тим, що це одна з небагатьох робіт Фабріціуса, які збереглись до наших днів.

Саме ця картина відіграє одну з основних ролей у романі американської письменниці Донни Тартт «Щиглик». Книга, що принесла авторці Пулітцерівську премію, це історія одержимості – зокрема, одержимості головного героя Тео Декера полотном Карела Фабріціуса, яке потрапило до його рук під час жахливого теракту в музеї – той день драматично вплинув на все подальше життя хлопця.

4. «Дівчина з перловою сережкою» Ян Вермер

Трейсі Шевальє, авторка книги «Дівчина з перловою сережкою», вперше побачила картину Яна Вермера, коли їй було 19 років. Полотно вразило майбутню письменницю кольорами та виразом обличчя зображеної на ньому дівчини. Шевальє провела перед полотном кілька годин, а потім придбала в музейній крамничці плакат з репродукцією. З того часу пройшло більше трьох десятиліть, а він досі висить у її будинку.

У своїй книзі письменниця досліджує питання творчості, зв’язку між художником та об’єктом, а також роль митця в суспільстві. У 2003 році вийшла екранізація роману з Коліном Фертом та Скарлетт Йоганссон у головних ролях.

5. «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі

Більше за «Мону Лізу» письменників та режисерів не надихало, мабуть, жодне інше полотно.Наприклад, книга американської письменниці Джинн Калоґрідіс «Я, Мона Ліза» повертає читачів у минуле, до Флоренції кінця XV століття, оповідь охоплює останні роки правління Лоренцо де Медічі та піднесення домініканського ченця й релігійного фанатика Джироламо Савонароли. Читачі дивляться на світ очима юної Лізи – доньки заможного торговця вовною, яку, за версією Джинн Калогрідіс, і зобразив да Вінчі.

Немає жодних сумнівів, що письменники й режисери продовжуватимуть надихатись світом живопису і надалі. Своїм прикладом митці спонукають читачів і глядачів бути уважнішими й помічати, а помітивши, дізнаватись більше, досліджувати й, звісно ж, надихатись.