Іван Котляревський і православна культура

28.07.20, 09:01

На наші землі християнство прийшло відтоді, як Великий Київський князь Володимир у 988 році охрестив Русь. Ця подія стала найважливішим чинником, що найбільше вплинула на інтелектуальний розвиток нації. Всі ми належимо до культури, яка склалась і набула свого розвитку під впливом християнства, яке благодатним чином вплинуло на розвиток храмової архітектури, книгодрукування, іконопису, писемності і освіти.

Християнські впливи позначились також на творчості багатьох письменників, поетів, мислителів. Значну роль відіграла в цьому Києво-Могилянська Академія та Києво-Печерська Лавра.

Православні впливи яскраво відобразились і на світогляді Івана Котляревського.

Дід письменника Іоанн служив дияконом Успенської церкви. Церковні співи і дзвони, які щодня було чутно на подвір”ї Котляревських, підносили душу малого Івася, відкриваючи її до духовного просвітлення.

Початкову освіту майбутній письменник здобув, за звичаями того часу, у дячка. Перші книги, які прочитав малий Івась, були молитовні збірки - Псалтир і Часослов.

Коли Івасеві виповнилось одинадцять років, його віддали на навчання до Полтавської Слов”янської семінарії, яка була організована за ініціативи першого архієпіскопа Слов”янського і Херсонського Євгенія Булгаріса на базі створеного при Хрестовоздвиженському монастирі у 1778 році школи півчих. Першим куратором семінарії був почесний громадянин Полтави, бунчуковий товариш П.Ф. Паскевич, - родич генерал-фельдмаршала І.Ф Паскевича.. Розміщувався навчальний заклад у будинку, подарованому графом Кирилом Розумовським, що розташовувався біля Спаської церкви.

Як і багато інших монастирів, Полтавський Хрестовоздвиженський монастир, при якому діяла семінарія, був великим духовним центром Полтавщини. Тут була чудова бібліотека, де зберігались книжкові раритети ХУІ — ХУІІІ ст. У монастирі служили відомі вчені європейського рівня Євгеній Булгаріс, Никифор Феотокі.

За спогадами товариша І. Котляревського по навчанню І. Мартинова, майбутній поет був одним з кращих учнів семінарії.

Вся творчість І. Котляревського грунтується на принципах християнської моралі. Особливо глибоко ці традиції І.П. Котляревський розвиває у “Наталці Полтавці”. Саме у фінальній пісні закладена ідея п”єси:

Коли хочеш буть щасливим,

То на Бога полагайся;

Перенось все терпеливо

І на бідних оглядайся.

З 1819 року І.П. Котляревський виконував обов”язки скарбника і бібліотекаря Полтавської філії Біблійного товариства, що містилася у Соборній Успенській церкві. Біблійні товариства були створені у 1818 році і мали за мету поширення релігійного вчення серед найширших верств населення. Збереглась чернетка листа І. Котляревського до ієромонаха Августина — наглядача Полтавських духовних шкіл від 25 січня 1829 року, де І. Котляревський подає звіт про фінансові справи товариства.

Про високу духовність письменника свідчить ще й те, що з жовтня 1823 року по 17 червня 1838 року, тобто впродовж останніх п”ятнадцяти років життя, І.П. Котляревський працював над перекладом з французької на російську мову праці аббата Дюкеня “Размышления о расположении с каким должно приступать к чтению Святого Евангелия от Луки». У Полтавському літературно-меморіальному музеї І. Котляревського зберігаються три рукописних томи цієї титанічної праці. В перекладі, здійсненому І. Котляревським, 8 розділів, що вміщують 359 роздумів. Цей переклад І. Котляревський здійснив на прохання Варвари Олексіївни Рєпніної, яка на той час була кураторкою Полтавського інституту шляхетних дівчат.

У 1827 році І. Котляревського призначили піклувальником Полтавських благодійних закладів. На цій посаді він залишив по собі пам”ять благодійної, безкорисливої людини. Він влаштовував бідних сиріт у підвідомчий будинок, піклувався про хворих і знедолених. Як згадував С. Стеблін-Камінський, Іван Петрович всі свої благодійні вчинки “прикривав присмерком таємниці”, що є красномовною ознакою людини-християнина. Далі він же пише: “Під скромною простотою українця в ньому приховувалась натхненна душа, відкрита всім благородним почуттям, і чудове, рідкісне по доброті серце, здатне на всі жертви. Він був добрий християнин і набожний без ханжества; строго виконував настанови церкви, дотримувався постів, часто відвідував богослужіння. Мав чудову пам”ять, знав грунтовно Святе письмо і цитував з нього цілі тексти”.

Вихований на православній українській традиції, І. Котляревський залишив по собі пам”ять ревного християнина, який високо підняв ідеї просвітництва, гуманізму та високої моралі.