Він усього рік не дожив до проголошення незалежності України, але майже за півстоліття до того передбачив постання Самостійної України у повісті «Чи зійде завтра сонце?». Це була його мрія, яку він плекав усе життя.
Ім’я Леоніда Полтави більше відоме за межами України, ніж на Батьківщині. Талановитий поет, драматург, перекладач, письменник, публіцист, учасник націоналістичного підпілля ОУН, Леонід Полтава як «остарбайтер» був вивезений окупантами до Німеччини під час Другої світової війни, і відтоді ніколи вже не повернувся в Україну, хоча всіма своїми думами, творчістю, життям прагнув до неї… Опинившись далеко від рідного краю, взяв собі ім’я Полтава і гідно проніс його світом.
Цей допис до ювілею Леоніда Полтави підготували бібліотекарі бібліотеки-філіалу №1 Полтавської МЦБС.
Леонід Едвардович Єнсен-Пархомович народився 24 серпня 1921 року в історичних Ромнах, які на той час належали до Полтавської області. Історія роду Єнсенів бере свій початок з часів Полтавської битви 1709 року, коли далекий предок у спілці з українськими вояками гетьмана Мазепи воював за волю України, а після поразки уже не повернувся до Швеції, а лишився тут. Цікаво, що монументальною працею Леоніда Полтави став історичний роман «1709».
Вихованець ніжинського педагогічного інституту, колись ліцею, в якому в різний час навчались Євген Гребінка, Олександр Атаназіїв-Чужбинський, Микола Гоголь, Леонід Глібів, – Леонід Полтава з юних літ студіював українських класиків та сучасників, захоплювався зарубіжною літературою. Під впливом прочитаного почав писати сам. Студентом їздив за порадами в Київ до Володимира Сосюри й Максима Рильського. Перший його вірш був надрукований у 1940 році. Він був сповнений задумів, мрій, однак війна зруйнувала всі плани... Вивезений на роботи до Німеччини, Леонід Полтава був заарештований за національно-культурну працю серед українських робітників, пробував утекти до Львова, але був схоплений і ув’язнений у Потсдамі. Переживання воєнних років згодом лягли в основу його першої поетичної збірки «За мурами Берліну» (1946).
У повоєнні роки Леонід Полтава спершу перебував у таборах для біженців у Німеччині, по тому кілька років живе у Парижі, потім очолює український відділ Іспанського радіо у Мадриді, згодом працює на радіо «Свобода» в Мюнхені. 1958 року переїжджає до США, де працює в українській редакції радіо «Голос Америки», редагує щоденник «Свобода».
Писав вірші, поеми, п’єси, новели, балади, пригодницько-фантастичні повісті, історичні твори, лібрето для опер і оперет, кіносценарії... Добре відомі його збірки поезій «Жовті каруселі», «Римські сонети», «Українські балади». Із прозових творів заслуговує на увагу збірка новел «У вишневій країні». У різних журналах друкувалися п’єси письменника «Пам’ятник героєві», «Чужі вітри», «Заметіль» та інші. Знаний він і як перекладач. Певна річ, що його твори були заборонені в радянській Україні.
А ще Леонід Полтава – чудовий дитячий поет («Слон по Африці ходив», «Жучок-щербачок», «Лебеді», «Лісова пригода», «З лісу зайчики ішли»), на творах якого виростали покоління українців Західної Європи та Америки. Він є автором казок, поем, оповідань, лібрето оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавп’ячий король» та «Лисячий базар».
Перебуваючи в складних життєвих обставинах, Леонід Едвардович ніколи не зневірювався, бо як письменник своїм найважливішим життєвим обов’язком вважав боротьбу за волю свого народу, а засобом боротьби своє перо: «Живу самотньо. Багато працюю і в цім єдина радість, якщо взагалі можна говорити про радість в моєму сумному житті. Приватно – воно дуже сумне. Але громадсько-літературне – часом і радує, коли дає Бог чогось досягти, адже ж то маленькі вклади у велику українську культуру».
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України