Доньки Короленка–Софія і Наталія–успадкували від батька художній дар,з раннього дитинства прекрасно малювали, ліпили. Наталія Володимирівна в 1912-1914, живучи у Франції, прослухала курс з малюнку і скульптури при Тулузькій художній академії. Софія Володимирівна цікавилася етнографією, збирала й зберігала вишивки з різних регіонів. В ті часи захоплювалися виготовленням силуетів. Софія, яка теж мала не аби яке художнє обдарування, тренувалася на жителях Хаток, дачного селища, зображуючи їхні силуетні портрети.
Протягом всього життя письменник цікавився народним мистецтвом. Коли став жителем полтавського краю, звертав увагу на наш традиційний промисел: виготовлення посуду, іграшок з глини. У листі до Ф.Д.Батюшкова від 20 .05.1903 р. повідомляє: «Забув додати про посилку через Ганейзера: майже всі дублікати – спеціально для Варвари Петрівни (художниця Шнейдер) і Єлізавети Меркур’євни (художниця Бем). При виборі ми з дівчатами не гналися за витонченістю, а лише за характерністю (наприклад, свистунці у вигляді дам, із спідницями у вигляді горшечної поливи)». У примітці до листа Софія Володимирівна Короленко, старша донька письменника, зазначає, що надсилалися глиняні іграшки, вироби полтавських кустарів.
Без перебільшення, покоління, до якого належав В.Г.Короленко, боготворило Тараса Шевченка. В щоденнику письменника 1898 р. знаходимо цитату з листа Т.Г.Шевченка до В.А.Жуковського про заборону малювати, а потім – роздуми В.Г.Короленка: «Тепер багато хто хвалить царя-лицаря! А поміж тим, кожна нова риса– то риса нової жорстокості, якоїсь кам’яної і тупої! Мало вислати в солдати, мало підкорити людину суворому режиму в жахливих умовах. Треба ще забрати в неї улюблене заняття, яке є в неї навіть у в’язниці,треба заборонити найбільш невинне, навіть найкорисніше заняття тільки тому, що людина його любить. Я на засланні і у в’язниці навчився малювати з натури… А Шевченко був справжній митець. Що ж то була, мабуть, за мука!..».
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України