Ім’я Григорія Олексійовича Коваленка, вірного сина рідної землі, котрий всю свою багатогранну діяльність як письменник, етнограф, художник, видавець, театрал, громадський діяч, спрямував на служіння Україні та загинув, не зрадивши своїх переконань, довгий час було замовчуване, адже був він затаврований як український буржуазний націоналіст і, що є найбільш цинічним, був розстріляний у 69 річному віці на відзнаку 20-річчя Великого Жовтня. І лише завдяки правдивій і, можна сказати, мужній позиції відомого дослідника і літературознавця Петра Ротача, який напередодні столітнього ювілею Г.О.Коваленка опублікував ряд статей у всеукраїнських та місцевих виданнях, а потім ще й офіційно звернувся до прокуратури, зазначивши, що вся різнопланова діяльність Грицька Коваленка була спрямована на розвій рідного краю і всі звинувачення у ворожій діяльності є необґрунтованими, справу переглянули, і чесне ім’я вірного сина нашого народу було реабілітовано. Серед літераторів, творчість яких сприяла духовному поступу України, слово І.Котляревського Г.О.Коваленко вважав найбільш вагомим.Вперше до постаті І. Котляревського Г. Коваленко звернувся з нагоди столітнього ювілею „Енеїди“, надрукувавши у 1898 р. у видавництві редакції Земського збірника Чернігівської губернії нарис „Иван Котляревский. Биографический очерк. С портретом Котляревского“. Того ж року у „Літературно-науковому віснику“ друкує статтю „Столітє „Енеїди“ Івана Котляревського“. Більш масштабно поглянути на постать І. Котляревського спонукали Г. Коваленка урочистості з нагоди відкриття пам’ятника Івану Котляревському у Полтаві 1903 р. Він жив тоді у Чернігові, але не міг залишити без уваги цю значну подію українського єднання. На спільному фото представників української інтелігенції, що з’їхалась тоді до Полтави, бачимо і Г. Коваленка — представника Чернігівщини. Піднесений і окрилений успішним втіленням великої справи, у тому ж році у Земському збірнику Чернігівської губернії він друкує статтю „Деятельность и значение И.П. Котляревского в истории украинского общества“. Напередодні 150-літнього ювілею І.П.Котляревського у 1918 році у Полтаві у друкарні „Труд“ Педагогічного бюро Полтавської губернської земської управи виходить книга Г. Коваленка “Іван Котляревський, його життя і праця“. Один із її примірників зберігається у фондовій збірці Полтавського літературно-меморіального музею І. Котляревського. Велич І. Котляревського Г. Коваленко вбачав у тому, що поет-полтавець першим нагадав, що є у народу скарб великоцінний — рідна мова — свіжа, барвиста, як польові квіти. Серед багатьох подвижників на ниві національного відродження, зазначає автор, ім’ям І.Котляревського Полтава пишається найбільше Багато зусиль доклав Г. Коваленко до організації урочистих святкувань 150- річного ювілею І.П. Котляревського у Полтаві 1919 р. Велику роль в організації ювілейних заходів відіграло об’єднання „Просвіта“, яке очолював Г. Коваленко.У програмі заходів, влаштованих у Полтавському міському театрі, зазначено, що на урочистостях з лекцією про І. Котляревського виступив Г. Коваленко. А у ювілейному часописі „Рідне слово“ за 29 серпня 1919 р., подана стаття Г. Коваленка „Котляревський і старе українське письменство“, ця ж газета детально інформуючи читача про хід урочистостей, зазначає, що з палкою промовою про роль І.Котляревського як будителя національної свідомості виступив Г. Коваленко біля пам“ятника І.Котляревському. Водночас він створює художній образ І. Котляревського, той, що нині знаходиться у фондовій збірці музею І. Котляревського. Говорячи про І. Котляревського, робить висновок, що велике значення його праці в тому, що кинуте ним зерно проросло, дало плід і торованою ним стежкою пішли інші: „Тяжкими тернистими стежками йшла, зростаючи помалу, українська література і народна свідомість та сила, почавши від батька Котляревського. І надалі перед нами ще багато праці й боротьби. Та вже тепер не страшно, хоч би які темні хмари насунули. З нами вже наше рідне, творче слово, котре має в собі таку силу, що всі ворожі сили переможе і народ наш врятує та оборонить від усякої напасті“.