Глибоке коріння, високе гілля

07.07.22, 09:09

В давнину було за обов’язок знати поіменно свій рід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Сім’я, родина є тією основною опорою, на якій формується людина як особистість. То ж цікаво б було поглянути на родовід Котляревського з відомих нам історичних джерел. Адже Іван Котляревський – надзвичайно цікава постать в українській культурі. Поза тим, що цього року минає 253-я річниця від дня народження письменника та інтерес до його життя і творчості не згасає.

По батьковій гілці відомо, що предки Котляревського належали до сану священиків. Його дід Іоанн Котляревський служив дияконом Успенської церкви. Він мав двох синів старшим з яких був батько письменника Петро 1749 року народження, та молодший Яків, який доводився рідним дядьком І.П. Котляревському. Він народився 1754 року, отже, був на п’ять років молодший за Петра. Петро Котляревський служив старшим канцеляристом полтавського магістрату. Цікаво, що тут же служив Леонтій Жуковський – майбутній тесть Петра і дід Івана Котляревського по маминій лінії. Про Якова відомо лиш те, що був він “полтавський житель”, а біограф І. Котляревського С. Стеблін-Камінський зазначає, що від нього залишились нащадки, які носили прізвище Котляревських і проживали у Кременчуцькому повіті.

Також з «Розподільчого акту» на майно Котляревських довідуємось, що дід І.Котляревського Іоанн мав рідного брата Василя, який також був священиком. Він теж мав синів, що доводились І.Котляревському двоюрідними дядьками.

Петро Котляревський одружився з Параскою Леонтіївною Жуковською – донькою Леонтія Жуковського, козацького роду з Решетилівщини. Від Цього шлюбу 9 вересня 1769 року народився єдиний син Іван в майбутньому відомий український письменник. Сам І. Котляревський одруженим не був, нащадків не мав.

Предки по материній лінії мали земельні угіддя «близ местечка Решетиловки в семи верстах сенокосная земля с лугом, лежащая по саге речки Говтвы, оставшаяся по наследству от предков».

Мати І.Котляревського Параска в мала двох братів, що доводились І.Котляревському рідними дядьками – Якова, що був «одеський третьей гильдии купец» та Михайла про якого відомо, що «жительствовал в Таврической губернии в городе Олешках, губернський секретар». Він помер у 1826 році і залишив племіннику спадок – 1000 крб. З цього випливає, що рідних дітей не мав, бо І. Котляревський в одному із листів називає себе «природным наследником всего его недвижимого имения и оставшихся денег».

Протягом життя І.Котляревський підтримував родинні стосунки з двоюрідною сестрою Ганною Яківною. Невідомо – це була сестра з боку батька чи матері. Бо мав І.Котляревський двох дядьків на ім’я Яків по батьковій і по материній гілці. Кожен з них міг мати доньку Ганну, яка б доводилась І. Котляревському двоюрідною сестрою.

Шляхетний український рід Котляревських воістину з «глибоким корінням, з високим гіллям». Адже дерево тримається корінням, а людина – родиною. Стосунки в цій родині вибудовувались на засадах віри та духовності, саме в родині плекалась через народну пісню, козацьку думу любов до рідного краю, його мови, героїчної історії. Чесноти української родини з глибоким ліричним почуттям описав Іван Петрович у своїй безсмертній «Наталці Полтавці», лейтмотивом якої є мудрий заповіт, звернений до нас, нащадків: «Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона. Їх Бог благословляє, добро їм посилає, і з ними вік живе!»