Управління культури Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради

Гетьман Пилип Орлик – автор першої Конституції України

18.07.23, 09:02

Серед визначних державних і культурних діячів козацької доби чільне місце посідає Пилип Орлик. Народився майбутній гетьман 11 жовтня 1672 року у селі Косута Ошмянського повіту Віленського воєводства Великого князівства Литовського (нині Вілейський район Мінської області у Білорусі). Навчався у Києво-Могилянській академії. 1698 року одружився з донькою полтавського полковника Павла Герцика Ганною. Цей шлюб ставив П. Орлика ближче до козацької аристократії Гетьманщини. Він полишив службу в Київській митрополії, переселився до Батурина, де посів ранг канцеляриста, а згодом старшого канцеляриста і реєнта Генеральної військової канцелярії.

Гетьман І. Мазепа залучав до свого оточення талановитих і освічених людей. Таким був і П. Орлик.

29 жовтня 1708 року гетьман І. Мазепа разом з козаками перейшов на сторону шведського короля Карла ХІІ. У цей час генеральний писар брав участь у виробленні важливого документа – союзницького договору між Україною і Швецією. Так Пилип Орлик разом із державним секретарем Олафом Гермеліном підготував українською мовою маніфест Карла ХІІ до українського народу. Водночас генеральний писар оформляв листування гетьмана І. Мазепи з кошовим отаманом Запорізької Січі, кримським ханом, турецьким султаном, польським королем. Долучився Пилип Орлик і до оформлення договору між Карлом ХІІ, гетьманом І. Мазепою і запорожцями у Великих Будищах, де знаходилася штабквартира короля та гетьмана.

По смерті І. Мазепи серед української еміграції, яка оселилася у Бендерах, постало питання про його наступника. На козацькій раді 5 квітня 1710 року гетьманом України було обрано П. Орлика. У день виборів була проголошена угода-договір між новообраним гетьманом, старшиною й козаками. Державний документ мав назву «Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького» і увійшов в історію як перша Конституція України.

10 травня 1710 року Карл ХІІ, як протектор України, затвердив обрання П. Орлика гетьманом. Також було укладено новий договір між Україною і Швецією, в якому підтверджувалися гарантії незалежності й самостійності України. Одночасно делегація від П. Орлика вела переговори з кримським ханом й уклала з ним угоду про спільні дії супроти Московії; велися переговори з турецькими урядовцями. 10 листопада 1710 року турецький султан Ахмед ІІІ оголосив війну Московії, що означало вступ Туреччини у Північну війну. Петро І, щоб покінчити з українською еміграцією, шведськими військами і на виклик Туреччини спішно перекидає полки з Прибалтики на південь до Дністра і Пруту. Запорізькі козаки з К. Гордієнком і П. Орликом вирішили діяти в тилу московських військ, тобто здійснити похід на українські міста Правобережжя 1711-1714 рр.

13 червня 1713 року в Адріанополі було підписано договір між Московією й Туреччиною на 25 років, за яким Правобережна Україна відходила до Польщі, Лівобережна з Києвом – до Московії, запорожці прийняли протекторат кримського хана, стосунки із запорожцями, за наказом московського уряду, були суворо заборонені. Вирішення українського питання, за яке боровся П. Орлик, відступало на довгий час.

У цей період, ймовірно, влітку 1712 або на початку 1713 року П. Орлик оприлюднив «Вивід прав України» з метою обґрунтувати перед Західною Європою права України і Орлика як її гетьмана (перегукується із знаменитим маніфестом до європейських країн І. Виговського 1658 року).

У жовтні 1714 року Карл ХІІ покинув Туреччину, а з ним П. Орлик і його найближче оточення. На деякий час вони оселилися у невеликому містечку Крістіанстаді на півдні Швеції. Згодом емігранти перебралися до Стокгольма. Головним завданням Орликової політики у Швеції було схилити європейські країни до коаліції проти Московії.

Після смерті Карла ХІІ у 1718 році і зміни в міжнародній ситуації П. Орлик вирішив покинути Швецію, очолити Запорозьке військо, яке перебувало у володіннях кримського хана в Олешках. У Ганновері, Брауншвейгу, Празі, Бреславлі вів переговори з європейськими дипломатами, ознайомив їх з українським питанням.

По завершенні Північної війни П. Орлик змушений був переїхати до містечка Салоніки у Греції, де прожив дванадцять літ. Тут гетьман активно працював, постійно спілкувався з європейськими консулами, зустрічався з турецькими урядовцями.

З нового 1729 року розпочинається нова доба у політичній діяльності П. Орлика, помічником його у справі боротьби за національну ідею стає син Григір. 2 лютого 1734 року П. Орлику було дозволено залишити Салоніки і виїхати до Криму. Сповнений надії на визволення України, він поспішає до запорожців. Але коли 22 квітня 1734 року прибув до Бендер, то дізнався про перехід запорожців під владу Московії. У 1741 році П. Орлик, за сприяння шведських і французьких дипломатів, переїхав до Ясс. Сюди ж він хотів перевезти дружину Ганну, з якою не бачився двадцять років. Але так і не зустрівся з нею, бо 22 травня 1742 року помер.

Українську справу Орлика продовжували його син Григір, дружина Ганна, соратники Ф.Нахимовський і Ф.Мирович. І в 50-х роках XVIII століття «вони своєю активною діяльністю в Європі не давали спокою царському уряду». Їхні зусилля не увінчалися успіхом, але не були марними, вогник боротьби за волю і самостійність України не згасав навіть у найтяжчі роки реакції
Всі новини
План роботи
04.03.2024 – 10.03.2024
Шукайте нас у соцмережах
Закони України
Полтавська міська рада
Веб-портал відкритих даних
Полтавської міської ради
Міністерство культури та інформаційної політики
Український інститут
національної пам'яті
Дія