ГЕРЦЬ. «З лицем одвертим твердо йти на кін...»

14.10.22, 13:11

Це був герць – зухвале запрошення на бій – перевірка своєї мужності та проба сил суперника перед сутичкою. Козаки знущалися з ворога, нахабство поєднувалося з досвідом професіоналів: джигітували, сміялися, кричали, вигукували образливі фрази, пританцьовували під кулями, намагаючись вивести супротивника з себе. Нерідко це вдавалося, і розлючені московити чи поляки, чи турки, чи татари починали навмання палити, зривалися зі своїх позицій, ламаючи ряди, кидались у двобій аби стерти, знищити нахабних українців. І наривалися на стрункий вогонь козацьких мушкетів. В ті роки перша кров перед боєм багато значила для бойового духу війська. Та, якщо командувач противників все ж таки стримував свої війська, завдання герцю все одно було виконано. Кривавий танець приносив свої плоди: козаки, що регочуть, знущаються, веселяться під градом куль, що вмирають, але не припиняють смертельного танцю, здавались ворогам напівбогами чи напівдемонами.

Герць – це щось на зразок «коктейлю з розвідки боєм і гри зі смертю», щось на кшталт психічної атаки. Схожу тактику запорізькі козаки, мабуть, запозичили у татарських воїнів, хоча ті себе під кулі ніколи не підставляли і дражнили противника на відстані, особливо не ризикуючи життям. А запорожці, проявляючи надзвичайну сміливість і відвагу, переходили усі межі безпеки і часто гинули. Герць – це найнахабніша смерть у людській історії, або ж, якщо удача та Богородиця залишаться з тобою, то найкращий момент у житті воїна.

Козаків виховували на піснях і байках про герці, і молодь залюбки встрявала в бій – це була можливість вперше почути свист куль над головою і помахати шаблею поряд із легендарними вояками. В герцях вчилися стріляти впритул з пістолів, рубатися один на один, швидко вивозити поранених. Герці – це ще й розвідка. Виїжджаючи глибоко за лінію роз’їздів, загін міг викрити засідку або розвідників суперника, визначити зручні для вдалого маневру особливості місцини.

Майже в кожному герці запорожці зазнавали втрат. Із герцю поверталися не всі. Завжди не всі, але завжди зі славою. Часто ніхто не повертався. Але герць не припинявся. Козаки усвідомлено йшли із бою в бій на кривавий смертельний танець, загартовуючи свою волю, відвагу і мужність. Ті, хто успішно проходив цей відбір, ставали елітою однієї з кращих армій тогочасної Східної Європи…

Цей допис підготували працівники бібліотеки-філії №1 Центральної бібліотеки ПМТГ. Сьогодні – 14 жовтня. Свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке вважають головним осіннім християнським святом. Також цього дня в Україні відзначають День Українського козацтва, День створення Української Повстанської Армії та День захисників і захисниць України.

Нині стародавній страшний герць повернувся. Вся Україна стоїть віч-на-віч із ворогом, обличчям до нього…

...А світ – вертеп.

Кажу я з гіркотою: цей світ – вертеп.

І, мабуть, щонайважче – у ньому залишатися собою,

від перших днів своїх і до останніх не бути ні актором, ні суфлером,

ні лялькою на пальчиках облудних,

а лиш собою кожної години,

а лиш собою кожної хвилини,

з лицем одвертим твердо йти на кін…

Грицько Чубай