20 березня 1828 року народився видатний норвезький драматург і поет, славетний реформатор театру Генрік Ібсен. У своїх творах він ставив питання, які хвилювали його сучасників. Ще за життя драматурга п’єси Г. Ібсена визнавалися новаторськими, а їх автора цілком справедливо називали творцем аналітичної драми XIX століття, що відроджувала традиції античної драматургії.
У чому ж полягає новаторство драматургії Генріка Ібсена?
Ібсен радикально реформує традиційну драматургію. Він використовує аналітичну композицію. У ній важливу роль відіграє таємниця, події, що відбувалися задовго до тих, що розгортаються на сцені. Адже саме вони спричинили ситуації, в яких опинилися герої. Ця композиція була відома ще в Стародавній Греції. Поступове наближення до таємниці створює сюжетну напругу, а остаточне розкриття – розв’язку, яка визначає подальшу долю героїв. Така будова дає можливість створити дуже напружений сюжет. Глядач (або читач), якому подається певна життєва ситуація, повинен думати не тільки над тим, що буде далі, але й над тим, що було в минулому, що спричинило цю ситуацію.
Героям Ібсена властиві всі людські пристрасті. Цим Ібсен відрізняється від багатьох письменників кінця XIX століття, які не вірили в можливості людського розуму. У п’єсах Ібсена саме розум, здатність осмислити дійсність дають герою можливість змінити свою долю. А коли людина не знаходить у собі сили перетворити думку в діло, вона жорстоко розплачується за це.
Про життя та творчість Генріка Ібсена пропонуємо дізнатися, переглянувши презентацію, яку створили бібліотекарі бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки ПМТГ з нагоди 195-річчя від дня народження видатного норвезького драматурга.