В 1893 році письменник і журналіст В.Г.Короленко здійснив найграндіозніше відрядження в своєму житті : подорож до Сполучених Штатів Америки. Аби дістатися до іншого континенту, треба було подолати значний шлях Європою.
Олексійович Бунін, молодший побратим Короленка по літературному перу, одного разу дуже точно відзначив, що у Володимира Галактіоновича була особлива любов до всього провінційного. Вибір маршруту підтверджує цю думку: замість великої європейської дороги був обраний своєрідний міжнародний путівець. Дійсно, Гельсінкі - Стокгольм -Мальме -Копенгаген. У Копенгагені зупинка для зустрічі з відомим критиком Брандесом. Потім через всю Данію до Німецького моря, а через море - в Лондон.
Під час подорожі Володимир Галактіонович занотовує у своєму записнику все побачене, постійно пише додому докладні листи, прохаючи зберегти їх, - пізніше ці рукописи перетворяться у нариси «В Америку!»
Першою на шляху є Фінляндія. На той час вона входить до складу імперії. У чому ж її разючі відмінності від решти рідної країни? Вже одні види з вікна потягу надзвичайно радують письменника: «Усюди, де з’являється житло, - відчувається відбиток скромного достатку і невтомної здорової праці ...». Крім того, на вокзалах приємно вразила довіра до елементарної чесності мандрівників. Виявляється, можна самим скористатися так званим шведським столом, а потім оплатити рахунок в буфеті. Ця особливість, яка була побачена у Фінляндії, повторювалася і в наступних пунктах подорожі.
Так, в Стокгольмі при надсиланні рекомендованого листа, а потім і телеграми з оплаченою відповіддю, письменнику не дали квитанцій. Листи і телеграма, однак, благополучно дійшли в обидва кінці і без цього бюрократичного документа.
Гельсинфорсе (Гельсінкі) Короленко знаходить дуже красивим і гідним: «Побудований в різних площинах, по кам’яних уступах і на морському березі, порізаний дуже примхливо морськими затоками і бухтами, засіяними чудовими островами, - він справляє чудове враження».
Прекрасно й те, що будь-який фін має можливість приїхати сюди і насолодитися і спогляданням білого ведмедя, що вільно плаває ( та що там ведмедя - цілого звіринця), і звареним самостійно обідом на свіжому повітрі, і відпочинком у гамаку».
Далі на шляху Стокгольм. Це місто із його Меларом, з островами, з його похмурими будинками старовинного виду і з вузькими провулочками, через які «можна, мабуть, перестрибнути на висоті 4 - 5 поверху із вікна у вікно», - все це хвилює уяву майстра слова.
На пароплаві письменник зустрічається із своїм колегою - Володимиром Дєдловим, що впізнав Короленка, бо бачив його фото на листівках і в журналах (Короленко - вітчизняна знаменитість!). Для першого знайомства Дєдлов дарує Володимиру Галактіоновичу повість «Сліпий музикант» шведською мовою, куплену в фінському місті Або (виявляється, наш 39-річний автор вже європейська знаменитість?).
У Швеції увагу письменника привертають муніципальні купальні з трамплінами для стрибків у воду: прекрасна, корисна для здоров’я розвага дітей і дорослих. Він докладно описує, як відбуваються водні процедури шведів. Відчувається, як йому хотілося б випробувати всі ці трампліни і купальні самому, а краще б, зі своїми маленькими дочками (старшій на той час 7 років, молодшій -5).
Колишній студент Петровсько-Розумовської сільськогосподарської та лісової академії, учень К. А. Тімірязєва, Короленко із вікна потягу звертає увагу на доглянутість шведських угідь: «Подекуди трапляється миза, оточена обробленими полями, часом щось на зразок села, з будинками, розкиданими то там, то тут. Взагалі - населення зустрічається досить зрідка. Видно - руку людини: ліси оброблені, камені вийняті - і на галявинах надзвичайно густий прекрасний хліб вказує, що можна зробити навіть і на камені».
Далі на шляху Данія. Письменник відмічає філософське ставлення жителів цієї скандинавської країни до місцевих метеоумов: «Здоровий гарний дощ покрив все, але ось чотири місцевих жителя йдуть з руками в кишенях, як ні в чому не бувало. Тільки дітлахи, вже зовсім мокрі, біжать, і то не дуже поспішають, взявшись за руки. Тим часом, дощ такий, що ось мене зігнав з вікна, - пробиває через рами і накапав навіть на цей аркуш ».
Короленко вмів професійно лагодити й навіть шити взуття. Не дивно, що в Скандинавії наш мандрівник звертає пильну увагу на те, у що взуті місцеві жителі: «Між іншим, усюди як в Данії, так і в Швеції (в Стокгольмі навіть) - ходять в дерев’яних черевиках. Це ось що: зверху обшивається шкірою, всередині - чимось м’яким, а знизу дерево з каблуками під п’ятою і під підошвою - з цільного шматка дерева! (В цьому місці листа - малюнок дерев’яного черевика). В таких черевиках ходять навіть діти (бідних, або вірніше, - простих класів. Тут, кажуть, населення за заможністю займає мало не перше місце в Європі) ... ».
Уважний мандрівник В.Г.Короленко констатує, що дерев’яний черевик все ж кращий за нашого лаптя, крім того, в цьому нудному Есбіерзі (на кшталт нашого повітового містечка) виходять дві газети і є театр. Письменник здивований цією останньою обставиною і навіть трохи заздрить данцям.
Далі – Англія. Лондон вразив своєю величезністю (4,5млн. жителів!), дорожнечею, красою і ... закопченістю (дійсно, на носовій хустинці, якою витирається обличчя, залишалися сліди кіптяви, а дихалося там так, ніби ви провели вечір в закритій кімнаті, де коптила лампа). Будинки величні, але якісь сірі, похмурі. У нарисі «Бійка в будинку» Короленко віртуозно описує, як потрібно перетворити столицю англійського королівства: «Придивіться, - адже це все білий мармур, вкритий опадами лондонських димних туманів ... Якби в один прекрасний день хтось обмив весь Лондон мокрими ганчірками і хоч на тиждень зупинив заводські труби і хоч на один день висвітлив його чистим сонячним світлом і прибрав тумани, - ми побачили б одне з найпрекрасніших міст у світі .... ». На дорогах омнібуси в два поверхи, кеби, фургони на товстих шинах, запряжені величезними кіньми, схожими на левів. А ще велосипедисти шастають на своїх велосипедах, пробігають пішоходи, няньки з дитячими візочками. Було чому дивуватися! До того ж, в день приїзду, в парламенті сталася бійка, про що стало відомо із газет. Це теж сильно вразило нашого журналіста.
Такою письменник побачив Європу в останнє десятиліття ХІХ ст. Віртуозно зобразивши талановитим пером особливості кожної країни, де йому випало на долю тоді побувати, він щиросердно подарував унікальну можливість он-лайн подорожі і своїм читачам.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України