Едгар Аллан По: «Не вірте тому, що чуєте і половині того, що бачите»
19.01.24, 10:07
Важко уявити іншого такого революціонера від літератури, який настільки недбало, не претендуючи на власну винятковість, створив відразу кілька нових літературних жанрів – його справедливо вважають основоположником наукової фантастики та детективу. Проте для шанувальників його творчості головним детективом і горором залишається історія його власного життя. Біографія Едгара Аллана По здається суцільним переліком негараздів, так ніби він зійшов зі сторінок «Знедолених»: сирітство, трагічні залежності, смерть близьких, нервові зриви, виснажлива праця, бідність і хвороби...
Сучасники ще за життя розгортали суперечливі кампанії то на його підтримку, то, навпаки, очерніння. Проте, чи добрий, чи поганий, особливим Едгар Аллан По таки точно був. А ще він був першим відомим американським письменником, який намагався жити з літератури. Став першим американським поетом, що був популярнішим в Європі, ніж в Сполучених Штатах. А його творчість стала частиною сучасної поп-культури, з’являючись у музиці, фільмах та на телебаченні… Цей допис співробітників бібліотеки-філії №1 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ про письменника та поета, а ще найвідомішого випускника академії «Nevermor», на честь якого в рідній альма-матер щорічно влаштовують феєричні перегони на каное, а його статуя в бібліотеці охороняє таємний вхід до зали, де збираються лише обрані з Ордена беладони, та й сама назва академії взята безпосередньо з його культового вірша… Що з цього правда, а що лише кінематографічна алюзія?.. «Не вірте тому, що чуєте, і половині того, що бачите», - радив Едгар Аллан По.
Він народився 19 січня 1809-го року в Бостоні, в акторській родині. Ймовірно, Едгаром його назвали на честь персонажа трагедії Вільяма Шекспіра «Король Лір», в якій грали батьки. Вже в ранньому дитинстві йому довелося зіштовхнутися зі смертю: від сухот помирає мама, батько кидає родину, а згодом також помирає. Для початку йому все ж пощастило – він опинився в багатому домі. У віці п’яти-шести років Едгар умів читати, писати, малювати, декламувати вірші на розвагу гостей за обідом. Він був одягнений, як маленький принц, мав поні, мав власних собак і ліврейного грума, завжди мав кишенькові гроші, а в дитячих іграх у нього завжди була улюблениця, яку він осипав подарунками. Названа мати беззастережно любила його, названий батько пишався ним, хоча часом бував запальним і суворо карав. Хоча Едгар По ніколи не був формально всиновлений, але на знак поваги до родини Алланів узяв їхнє прізвище.
«Людина завжди живе очікуванням щастя, яке ось-ось настане», – блискучий студент Віргінського університету, юний поет, що подавав надії, улюбленець товаришів… витрачав гроші в шинках, згодом захопився грою в карти та вліз у борги. Між ним і вітчимом сталася бурхлива розмова: маленький зухвалий вискочка у відповідь на безкомпромісну вимогу покори відповів рішучим «ні», і було в його непохитності щось жорстоке, невдячне, проте, гідне й мужнє. Він не міг знати усього наперед, але сам обрав не лише свободу та творчість, але й голод і злидні, втім – злякати його не змогли б і вони.
Відомим він став 1833 року після виграшу в конкурсі на найкраще магічне оповідання: «Рукопис, знайдений у пляшці» вразив редакторів та читачів. Вже тоді у його творах – страх і жахіття. Можливо, похмурі фантазії вплинули на особистість чи навпаки… Надрукований 29 січня 1845 року вірш «Ворон» у нью-йоркській газеті став літературною сенсацією того року і привернув ще більшу увагу публіки… Та журнал, у якому тривалий час працював письменник у Нью-Йорку, 1846-го збанкрутував. Смерть улюбленої дружини наступного року стала останньою і непоправною катастрофою життя По… Увечері 3 жовтня 1849 року поета знайшли біля бостонського бару в пошарпаному одязі, в оточенні п’яниць та в повному маренні. Він не відгукувався на ім’я, дивився на всіх загубленим поглядом і говорив нісенітниці. Його було доставлено до клініки Вашингтонського медичного коледжу, де він і помер 7 жовтня. Деякі джерела стверджують, що його останніми словами були «Боже, допоможи моїй бідній душі»… Nevermore…